Колфер, Йон

K 60 Артеміс Фаул. Зрада Опал.— X.: Видавництво «Ранок», 2016.— 368 с.

ISBN 978-617-09-2914-3

Після того як юному генію криміналу Артемісу Фаулу стерли пам’ять, він начебто повертається до старого. Малий авантюрист ретельно готує новий зло­чин і втілює в життя ще один блискучий план, адже він так любить пригоди. Та насправді гидкий хлопчисько уже геть інший. Артеміс згадає все і знову допо­може своїм давнім друзям-ельфам, бо він стає справжнім господарем своєї долі.

УДК 82-92

ББК 84-445

УДК 82-92

ББК 84-445

Разом дбаємо

КЛІНІКА Дж. Аргона — не держав­на лікарня. Лікуватися безкоштовно там не можна. Аргон і його команда психо­логів займалися лише тими ельфами, хто міг собі таке дозволити. Серед усіх заможних па­цієнтів клініки Опал була унікальною. Майже рік тому вона заснувала для себе фонд, на випадок, якщо збожеволіє і доведеться проходити лікування. Ро­зумний хід. Якщо Опал цього б не зробила, її родина напевне звернулася б до дешевшого закладу. Не ска­зати, що заклад мав би якесь значення для Кобой, яка провела останній рік під наглядом лікарів, які перевіряли її реакцію. Лікар Аргон сумнівався, що Опал помітила б троля, що бив би себе в груди пря­мо навпроти неї.

Але фонд — не єдине свідоцтво унікальності Опал. Кобой — така пацієнтка, що у всіх на вустах. Після спроби гоблінської тріади Б’ва Келл захопити владу ім’я Опал Кобой згадували по всьому світі. Піксі-мільярдерка вступила в змову з офіцером ЛЕП у відставці Брайаром Каджоном і фінансово підтри­мувала війну в Небесному місті. Кобой зрадила своїх родичів, а тепер її зрадив власний розум.

Останні шість місяців перебування Кобой у кліні­ці журналісти обложили двері її палати, вимагаючи звіту про кожен її рух. ЛЕП цілодобово чергувала біля дверей, і всі в лікарні звикли до постійних пере­вірок і сурових поглядів. Пільг не мав ніхто. Навіть у доктора Аргона час від часу брали зразки ДНК, аби впевнитися, що він саме той, за кого себе видає. Ри­зикувати з Кобой ЛЕП не хотіли. Якщо вона втече з Аргонової клініки, над ними не лише сміятимуться всі ельфи, але й на свободі опиниться дуже небезпеч­ний злочинець.

Але час спливав, щоранку біля дверей було дедалі менше камер. Урешті-решт, скільки можна сидіти, коли не відбувається нічого цікавішого за пускання слини? Поступово кількість чергових ЛЕП знизили з дюжини до шести, і врешті-решт на зміні лишився тільки один охоронець. Куди дінеться Опал Кобой? Так думали впливові особи. За нею стежило з деся­ток камер двадцять чотири години на добу. Під шкі­ру передпліччя їй вживили спеціальний чіп, що будь-якої хвилини допоможе повернутися в сон, ДНК перевіряють чотири рази на день. Навіть якщо хтось допоможе Опал вибратися з палати, що він з нею робитиме? Піксі сама на ногах не втримається, і всі датчики показують, що мозкова активність у неї ледь відхиляється від прямої лінії.

Отже, зрозуміло, що доктор Аргон дуже пишався своєю пацієнткою і частенько згадував її ім’я на зва­них вечірках. Відколи в клініку привезли Опал Ко­бой, у світі стало дуже модним мати родичів у тера­певтичному відділку. Майже кожна родина зі списку заможних віднайшла на горищі якогось божевільно­го дядька. І тепер цей божевільний дядько отримав найкращий догляд у розкішній клініці.

Якби ж то кожен ельф у клініці був таким слухня­ним, як Опал Кобой! Усе, що їй було потрібно,— кіль­ка внутрішньовенних трубок і монітор, а це з верхом оплачувалося її внесками у фонд за перші шість міся­ців. Доктор Аргон гаряче сподівався, що маленька Опал ніколи не отямиться. Бо якщо отямиться, ЛЕП потягнуть її до суду. А щойно Опал переведуть до в’язниці, її рахунки заморозять, у тому числі і фонд у клініці. Ні, чим довше триває сон Опал, тим краще для всіх, особливо для неї. Тому що через тонкий череп і великий розмір мозку піксі дуже вразливі до деяких захворювань, як-от кататонія, амнезія і нарколепсія. Тож цілком можливо, що її кома триватиме кілька десятиліть. А навіть якщо вона і прийде до тями, дуже вірогідно, що її пам’ять лишиться замкне­ною в якомусь ящичку величезного мозку піксі.

Доктор Дж. Аргон щовечора проводив обхід. Він уже не часто власноруч проводив процедури, але вважав, що персонал має відчувати його присут­ність. Якщо інші лікарі знатимуть, що Джербал Ар­гон тримає руку на пульсі, то скоріше за все вони і своїх рук з пульсу не знімуть.

Аргон завжди лишав Опал наостанок. Він заспо­коювався, коли бачив, як маленька піксі спить, під­ключена до системи. Дуже часто в кінці робочого дня він навіть заздрив Опаловому існуванню. Коли піксі не змогла витримати перевантаження, її мозок про­сто вимкнувся, лишилися тільки життєво важливі функції. Вона дихала, час від часу монітори реєстру­вали щось схоже на сон. Але крім цього, як би не хо­тілося чогось віднайти, Опал Кобой більше не було.

Тієї фатальної ночі Джербал Аргон почувався більш напруженим, ніж зазвичай. Його дружина по­дала на розлучення на підставі того, що він і шести зв’язних слів їй не сказав за останні два роки, Рада погрожувала відізвати державний грант, бо він за­робляв непогані гроші на нових пацієнтах, і стегно боліло так, що ніяка магія його не брала. Цілителі сказали, що все у нього в голові. Вони думають, що це смішно.

Аргон кульгав по східному крилу лікарні, переві­ряв плазмові монітори кожного пацієнта, що висіли біля дверей палат. Кривився щоразу, коли ліва нога торкалася підлоги.

Біля палати Опал було два піксі-прибиральники, Мервелл і Дискант Брілл. Витирали пил особливи­ми щіточками. Піксі — чудові робітники. Методич­ні, терплячі, рішучі. Якщо піксі отримав наказ щось зробити, можна бути впевненим, що він це зробить. Плюс вони були дуже милими, з такими дитячими обличчями і непропорційно великими головами. У більшості людей настрій поліпшувався, варто було лише поглянути на піксі. Така собі ходяча те­рапія.

— Доброго вечора, хлопці! — привітався Ар­гон.— Як там наша улюблена пацієнтка?

Мерв, старший із близнюків, поглянув на лікаря поверх щіточки.

— Жодних змін, жодних змін, Джеррі,— сказав він.— Якось здалося, що вона пальцем на нозі ворух­нула, але виявилося, то витівки освітлення.

Аргон розсміявся, але сміх був вимушений. Не подобалося йому, коли його називали Джеррі. Врешті-решт, це його клініка, він заслуговує на по­вагу. Але хороший прибиральник — це як золотий пил, а брати Брілл підтримували лікарню в бездоган­ному стані уже майже два роки. Брілли і самі були винятковими. Близнюки серед ельфів траплялися дуже рідко. Мервелл і Дискант були єдиною такою парою в Небесному місті. їх показували у кількох телевізійних програмах, у тому числі ток-шоу з най­вищим рейтингом.

Чергував сьогодні капрал ЛЕП Граб Кельп. Коли Аргон дійшов до кімнати Опал, капрал дивився фільм через відеоокуляри. Аргон не звинувачував його. Охороняти Опал Кобой так само цікаво, як ди­витися, як ростуть нігті на пальцях.

— Гарний фільм? — увічливо поцікавився лікар.

Граб підняв окуляри.

— Непоганий. Людський вестерн. Багато стріля­нини і шпигунів.

— Може, мені дасте, коли подивитесь?

— Жодних проблем, докторе. Але обережно. Людські диски дуже дорогі. Я вам його загорну в ган­чірочку.

Аргон кивнув. Він пригадав Граба Кельпа. Це той офіцер, який так піклується про своє добро. Він уже дві скарги написав до ради директорів клініки щодо клепки в підлозі, яка пошкрябала йому черевики.

Аргон подивився на монітор Кобой. Дані на плаз­мовому екрані постійно оновлювалися завдяки сен­сорам, що були приєднані до її скронь. Жодних змін, як він і очікував. Життєво важливі функції протіка­ють нормально, активність мозку мінімальна. Трохи раніше їй щось снилося, але зараз мозок заспокоївся. І нарешті, немов йому край необхідне було те свід­чення, підшкірний імплант підтвердив, що перед ним була саме Опал Кобой. Як правило, такі чіпи вживляли в голову, але черепи у піксі занадто крихкі для таких операцій.

Джербал набрав персональний код на кодовому замку на дверях. Панель відсунулася, і за нею відкри­лася простора кімната. На підлозі лагідно мерехтіли вогники. Стіни зроблені з м’якого пластику. З коло­нок лунають звуки природи. Саме зараз по камінцях дзюрчить струмочок.

Посередині кімнати на спеціальному пристрої ви­сіла Опал Кобой. До ремінців кріпилися гелеві по­душечки, до того вони автоматично підстроювалися до всіх рухів пацієнта. Якби Опал отямилася, підвіс­на система перетворилася б на сітку і не дозволила б їй отримати пошкодження.

Аргон перевірив датчики, переконався, що вони добре тримаються на лобі Кобой. Підняв одне пові­ко, посвітив на зіницю маленьким ліхтариком. Та трохи звузилася, але очі Опал не відвернула.

— Ну, розкажеш мені щось сьогодні, Опал? — тихо запитав лікар.— Вступну главу моєї книги?

Аргонові подобалося говорити з Кобой, на випа­док, якщо вона чує. Коли вона отямиться, міркував він, зв’язок між ними буде вже налагоджено.

— Нічого? Ані дрібнички?

Опал не відреагувала. Як і завжди протягом року.

— Ну і добре,— сказав Аргон, витяг з кишені останню ватну паличку і взяв мазок із її рота.— Може, завтра, га?

Провів паличкою по спеціальній поверхні на сво­єму планшеті. Через секунду на крихітному екрані висвітилося ім’я Опал.

— ДНК ніколи не бреше,— пробурмотів Аргон і кинув паличку до корзини зі сміттям.

Джербал Аргон востаннє поглянув на пацієнтку і повернувся до дверей.

— Спи, Опал,— сказав він майже лагідно.

Він знову заспокоївся, навіть забув про біль у стег­ні. Кобой була дуже далеко, там де і завжди. Скоро вона не отямиться. Фонд Кобой у безпеці.

Дивно, як іноді можуть помилятися гноми.

Опал Кобой була не в комі, але вона не була і при­томною. Вона була десь посередині, плавала в теку­чому світі медитації, де всі спогади схожі на кольо­рові бульбашки світла, що повільно спливають у свідомості.

З підліткового віку Опал навчалася у Голи Швіма, гуру очищувальної коми. Теорія Швіма полягає в тому, що існують більш глибокі рівні сну, ніж ті, які доводиться переживати більшості ельфів. Стану очищувальної коми можна досягнути лише після кількох десятиріч навчання і практики. Опал дося­гла своєї першої очищувальної коми, коли їй було чотирнадцять.

Переваги очищувальної коми в тому, що ельф не лише прокидається наче після відпочинку, увесь цей час він думає або — як у цьому випадку — складає плани. Кома Опал була такою повною, що її розум майже відділився від тіла. Вона змогла надурити дат­чики і не відчувала ніякого сорому від того, що її го­дували через трубки і міняли пелюшки. Рекорд сві­домо викликаної коми — сорок сім днів. Опал уже провела в такому стані одинадцять місяців і не мала наміру продовжувати далі.

Коли Опал Кобой об’єднала зусилля з Брайаром Каджоном і його гоблінами, вона розуміла, що має бути якийсь запасний план. їхній задум обіграти ЛЕП був геніальним, але завжди існувала можли­вість, що щось піде не так. І коли це станеться, Опал аж ніяк не хотілося провести решту життя у в’язни­ці. Єдиний шанс утекти — якщо всі вважатимуть її непритомною. Отже, Опал зайнялася приготуван­нями.

Спочатку вона заснувала особливий фонд у кліні­ці Аргона. Так вона буде впевнена, що потрапить у потрібне місце, якщо впаде в очищувальну кому. Наступний крок — упровадити в клініку двох найвідданіших робітників, щоб допомогли втекти. Тоді вона почала викачувати золото зі свого бізнесу. Ви­гнанцем без копійки в кишені Опал бути аж ніяк не хотілося.

Останнім кроком було пожертвувати своїм ДНК і дати зелене світло створенню клона, що зайняв би її місце в палаті. Клонування було абсолютно протизаконним, ельфійський закон заборонив його іще п’ятсот років тому після перших експериментів в Атлантиді. Вони були дуже сумнівними з наукової точки зору. Лікарі так ніколи і не змогли створити точний клон ельфа. Клони мали гарний вигляд, але були лише оболонками, і їхнього мозку вистачало лише на те, аби підтримувати основні функції тіла. Їм бракувало іскри справжнього життя. Клон, який повністю виріс, нагадував лише оригінал людини в комі. Ідеально.

Опал збудувала лабораторію-теплицю, подалі від «Лабораторій Кобой», і виділила достатньо грошей, аби проект протримався два роки,— саме стільки, щоб виростити її дорослий клон. Тоді, коли вона за­хоче втекти з клініки Аргона, замість неї лишиться її ідеальна копія. ЛЕП ніколи не дізнається, що вона зникла.

Як показав час, вона мала рацію щодо плану. Бра­йар виявився зрадливим, а маленька групка ельфів і людей зробила так, щоб його зрада привела до її па­діння. Тепер у Опал з’явилася ціль, що підживлюва­ла її силу волі: вона перебуватиме в комі стільки, скільки потрібно, бо дуже хоче поквитатися. Фоулі, Рут, Холлі Шорт і людина, Артеміс Фаул. Ось хто відповідає за її поразку. Скоро вона звільниться з клініки, а тоді відвідає всіх, хто став причиною її відчаю, і влаштує їм власну маленьку трагедію. Коли ворогів буде знищено, вона зможе перейти до другої частини плану: познайомить Людей Бруду з ельфами гак, щоб цього не можна було виправити стиранням пам’яті. Таємне життя ельфів майже скінчилося.

Мозок Опал Кобой утворив кілька щасливих ендорфінів. Думка про помсту завжди викликала у неї теплі почуття.

Брати Брілл дивилися, як доктор Аргон кульгає коридором.

— Недоумок,— пробурмотів Мерв, збираючи пил у кутку за допомогою телескопічної вакуумної трубки.

— Так і є,— погодився Скант.— Старий Джеррі не зміг би проаналізувати і миску мишачого рагу. Не дивно, що його дружина кидає. Якби він був справ­жнім психіатром, він би передбачив, що таке може статися.

Мерв склав вакуумну трубку.

— Котра година?

Скант звірився з місяцеметром.

— Десять на дев’яту.

— Добре. Як капрал Кельп?

— Досі дивиться фільм. Не хлопець, а чудо. Ма­ємо зробити все сьогодні. ЛЕП можуть надіслати ко­гось розумнішого на наступну зміну. А якщо чекати­мемо довше, клон підросте ще на два сантиметри.

— Твоя правда. Перевір камери.

Скант підняв кришку візка прибиральників, та відкинулася прямо з держаками швабр і мітел, ганчірками і пляшками із різними засобами. Під тацею з вакуумними насадками відкрився кольоровий мо­нітор, поділений на кілька секцій.

— Ну? — прошепотів Мерв.

Скант відповів не відразу, неквапливо перевірив усі секції. Відео надходило із різних мікрокамер, які Опал установила по всій клініці ще до свого ув’яз­нення. Власне, камери було зроблено з генетично створеного органічного матеріалу. Тож зображення, що вони передавали, було буквально живим. Перші у світі живі машини. Абсолютно не помітні жодному пристрою, що шукає жучків.

— Лише нічна зміна,— нарешті сказав він.— У цьому секторі нікого, крім капрала Дурня.

— А парковка?

— Чисто.

Мерв простягнув руку.

— Ну от, брате. Час настав. Дороги назад немає. Починаємо? Чи хочемо, аби Опал Кобой поверну­лася?

Скант здув пасмо чорного волосся зі свого круг­лого ока.

— Так, бо якщо вона повернеться власними сила­ми, то знайде спосіб, щоб змусити нас страждати,— сказав він, потиснувши братові руку.— Тож, почи­наємо.

Мерв дістав із кишені пульт. Прилад було нала­штовано на надзвуковий приймач, умонтований

у фасад лікарні. А він у свою чергу поєднувався із ба­лоном кислоти, що лежав на генераторі центрально­го живлення клініки за парковкою. Другий балон розташувався на запасному генераторі в службовому приміщенні у підвалі. Оскільки Мерв і Скант були прибиральниками, минулого вечора вони дуже легко розмістили ті балони на потрібних місцях. Звісно, клініка Аргона була поєднана із головною системою, але якщо генератори вийдуть із ладу, переключення до головної системи станеться лише через дві хвили­ни. Готуватися ретельніше потреби немає, врешті- решт, це ж медичний заклад, а не в’язниця.

Мерв глибоко вдихнув, відкрив захисний футляр і натиснув червону кнопку. Інфрачервоний наказ пульта активував два надзвукових заряди. Заряди послали звукову хвилю, яка підірвала балони, і бало­ни вивільнили свій кислотний зміст на генератори живлення клініки. Через двадцять секунд кислота повністю роз’їла генератори, і вся будівля потонула в темряві. Мерв і Скант швиденько надягли окуляри нічного бачення.

Щойно електрика зникла, на підлозі засвітилися зе­лені смужки, що показували шлях до виходу. Мерв і Скант швидко і цілеспрямовано зрушили з місця. Скант покотив візок, а Мерв пішов до капрала Кельпа.

Граб зняв відеоокуляри.

— Гей,— крикнув він, спантеличений через рап­тову темряву.— Що відбувається?

— Перебої з електрикою,— відповів Мерв і на­штовхнувся на капрала з добре вирахуваною не­зграбністю.— У нас не проводка, а жах. Кажу, кажу доктору Аргону, але ніхто не хоче витрачати гроші на підтримку будівлі, якщо можна купувати круті тачки.

Мерв плів дурниці не заради розваги; він чекав, доки подіє капсула з розчинним снодійним, яку він прикріпив до зап’ястка Граба.

— Кому ти розказуєш,— сказав Граб і раптом час­то заморгав.— А мені навіть нову шафу в Поліцей­ській Плазі не виділили... Пити хочу. Хтось іще хоче? — Граб завмер: почала свою дію сироватка. Через дві хвилини оціпеніння мине, і офіцер ЛЕП прокинеться. Про свою непритомність він не пам’ятатиме, а якщо пощастить, то і не помітить зниклі хвилини.

— Іди,— кинув Скант.

Мерва вже не було. Він з легкістю набрав код док­тора Аргона на дверях Опал. І зробив це навіть ско­ріше за Аргона, тому що провів безліч годин, трену­ючись удома на поцупленому кодовому замку. Аргон змінював код щотижня, але завжди виходило так, що коли лікар закінчував обхід, брати Брілл перебу­вали поряд із палатою Опал. До середини тижня пік­сі уже вивчали новий код.

Кодовий замок, що працював від батарейки, блимнув зеленим, і двері відсунулися вбік. Перед ним м’яко погойдувалася Опал Кобой, що висіла, не­мов жук в екзотичному коконі.

Мерв опустив її вниз на візок. Він рухався швид­ко, кожен рух було ретельно відпрацьовано. Він за­котив рукав Опал і знайшов маленький шрам на пе­редпліччі, куди було вживлено чіп. Обхопив тверду грудку вказівним і великим пальцями.

— Скальпель,— простягнув він руку. Скант пере­дав йому інструмент. Мерв зробив вдих, узяв скаль­пель і зробив двосантиметровий надріз на шкірі Опал. Всунув указівний палець в отвір і витяг елек­тронну капсулу. Вона була в силіконовому футлярі, за розміром не більше за таблетку знеболюючого.

— Закривай,— наказав він.

Скант нахилився до рани, притулив до обох країв великі пальці.

— Зцілися,— прошепотів він, і з його пальців з’явилися блакитні іскорки та потекли до рани. За секунду краї шкіри зійшлися, і тільки блідий роже­вий шрам нагадував, де був надріз. Шрам, майже ідентичний тому, що вже був. Власна магія Опал ви­сохла кілька місяців тому, оскільки вона була не в тому стані, щоб виконати ритуал.

— Міс Кобой,— сказав Мерв.— Час прокидатися. Доброго ранку!

Він повністю відстебнув Опал від конструкції. Непритомна піксі впала на кришку технічного візка. Мерв поплескав її по щоках, обличчя в неї порожевіло.

Дихання трохи почастішало, але очі лишалися за­плющеними.

— Потруси її,— сказав Скант.

Мерв витяг із куртки ЛЕПівський електричний кийок. Увімкнувся і доторкнувся до ліктя Опал. Тіло піксі спазматично смикнулося, і Опал Кобой повер­нулася до тями. Спляча прокинулася від жаху.

— Каджоне,— закричала вона,— ти мене зрадив!

Мерв схопив її за плече.

— Міс Кобой. Це Мервелл і Дискант. Час.

Опал дивилася на них, широко розплющивши очі.

— Брілл? — видихнула вона через кілька секунд.

— Саме так. Мерв і Скант. Час іти.

— Іти? Що це означає?

— Забиратися геть,— квапливо пояснив Мерв.— Маємо лише хвилину.

Опал потрусила головою, повертаючись із трансу.

— Мерв і Скант. Час іти.

Мерв допоміг їй піднятися з візка.

— Правильно. Клон готовий.

Скант зняв фольгу з нижньої частини візка. Все­редині лежала копія Опал Кобой в лікарняному вбранні. Клон, ідентичний до останньої фолікули. Скант зняв з обличчя клона кисневу маску, витягнув із візка і почав прикріпляти до апарата підтримки.

— Дивовижно,— потерла Опал шкіру клона паль­цями.— Я справді така красива?

— Так,— сказав Мерв.— Навіть більше.

Раптом Опал засичала:

— Дурні! У неї очі розплющені. Вона може мене побачити!!

Скант квапливо закрив клонові очі.

— Не хвилюйтеся, міс Кобой, вона нікому нічого не скаже, навіть якщо розшифрують її мозок.

Опал непевно залізла у візок.

— Але її очі реєструють те, що бачать. Фоулі може додуматися перевірити. Клятий кентавр.

— Не переймайтеся через це, міс,— сказав Скант, закриваючи низ візка фольгою.— Дуже скоро Фоулі буде не до цього.

Опал натягнула на обличчя кисневу маску.

— Пізніше,— глухо сказала вона через маску.— Поговоримо пізніше.

Кобой заснула природним сном, утомлена цією невеличкою процедурою. Повністю її тіло відновить свої функції лише через кілька годин. Після такої коми навіть існував риск, що Опал уже не буде та­кою розумною, як колись.

— Час? — запитав Мерв.

Скант глянув на місяцеметр.

— Лишилося тридцять секунд.

Мерв закінчив пристібати ремінці. Зупинився лише, щоб змахнути піт з чола і зробив іще один надріз скальпелем, цього разу на передпліччі клона, вставив капсулу. Доки Скант закривав рану магіч-

ними іскрами, Мерв поправив речі на фальшивому візку.

Скант нетерпляче забубонів:

— Вісім секунд, сім. Це востаннє, коли я витягую боса із клініки і заміняю на клона.

Мерв розвернув візок на колесах і виштовхав його за двері.

— П’ять... чотири...

Скант востаннє оглянувся, пробіг поглядом по всьому, чого вони торкалися.

— Три... два...

Вони вийшли, зачинивши за собою двері.

— Один...

Капрал Граб різко гойднувся, здригнувся і проки­нувся.

— Гей... Якого?.. Я пити хочу! Хтось іще пити хоче?

Мерв запхав у візок окуляри нічного бачення, ви­тер пота.

— Тут таке повітря. Мені завжди пити хочеться. Дуже голова болить.

Граб почесав перенісся.

— І в мене теж. Щойно увімкнуть світло, напишу скаргу.

Саме цієї миті увімкнулося світло. Одна за одною спалахнули лампочки по всій довжині коридора.

— Ну от,— посміхнувся Скант.— Паніка скінчи­лася. Брате, може, тепер нам придбають новий гене­ратор?

У кінці коридора з’явився доктор Аргон. Він ішов так швидко, що майже не відставав від лампочок.

— А нога у вас значно краще, Джеррі,— зауважив Мерв.

Доктор Аргон не звернув на піксі уваги. Очі в ньо­го були широко розплющені, дихав він часто і пере­ривчато.

— Капрале Кельп,— ледь вимовив він.— Кобой... вона? Вона?..

Граб закотив очі.

— Заспокойтеся, докторе. Міс Кобой висить там, де ви її і залишили. Подивіться.

Аргон сперся долонями об стіну, перевірив циф­ри на моніторі.

— Так, жодних змін. Жодних змін. Двохвилинні перебої, але все гаразд.

— Я ж казав,— знизав плечима Граб.— І коли вже ви тут, хочу поговорити з вами про мій головний біль.

Аргон відмахнувся.

— Мені потрібна ватна паличка. Сканте, маєш?

Скант поплескав по кишенях.

— Вибач, Джеррі. Жодної.

— Не називай мене Джеррі! — гримнув Джербал Аргон, відкриваючи кришку візка.— Десь тут мають бути ватні палички.— Обличчям гнома котився піт.— Ви ж прибираєте в лікарні! — Він рився у віз­ку, шкрябаючи пальцями по фальшивому дну.

Мерв відсунув його, доки той не знайшов потаєм­не відділення чи шпигунський монітор.

— Тримайте, лікарю,— схопив він коробку з па­личками.— Місячний запас. Чистіть вуха досхочу.

Аргон вихопив одну, інші посипалися на підлогу.

— ДНК ніколи не бреше,— пробурмотів він, на­бираючи код на замку.— ДНК ніколи не бреше.

Він забіг до палати і швидко сунув паличку в рота клону. Брати Брілл затамували подих. Вони сподіва­лися, що коли це станеться, їх у клініці вже не буде. Аргон провів паличкою по планшету. За мить на крихітному плазмовому екрані висвітилося ім’я Опал Кобой.

Аргон з полегшенням зітхнув, сперся руками об коліна. Сором’язливо поглянув на свідків.

— Перепрошую. Запанікував. Якби ми втратили Кобой, клініка б цього не пережила. Мабуть, я трохи параноїк. Обличчя можна підробити, але...

— ДНК ніколи не бреше,— хором закінчили Мерв і Скант.

Граб знову надів відеоокуляри.

— Здається, докторові Аргону потрібен невелич­кий відпочинок.

— Авжеж,— гмикнув Мерв і поштовхав візок до службового ліфта.— Ну, ходімо, брате. Потрібно ро­зібратися з електрикою.

Скант потупотів за ним коридором.

— Як думаєш, що там таке?

— Маю певні підозри. Спробуємо оглянути гене­ратор за парковкою чи в підвалі.

— Як скажеш. Урешті-решт, ти старший.

— І мудріший,— додав Мерв.— Не забувай.

Піксі йшли коридором, і некваплива бесіда при­ховувала той факт, що коліна в обох трусяться, а сер­ця калатають за ребрами. Лише коли вони прибрали залишки кислотних бомб і попрямували додому, ди­хання повернулося до норми.

У квартирі, де вони жили разом із Скантом, Мерв дістав Кобой з її схованки. Усі побоювання, що інте­лект Опал постраждає після довгого сну, відразу ж зникли. Очі у їхнього працедавця були блискучими і свідомими.

— Додайте мені швидкості,— сказала вона, непев­но вилізаючи з візка. Хоча розум її повністю уві­мкнувся, знадобиться ще кілька днів електромасажу, щоб повернувся нормальний тонус м’язів.

Мерв допоміг їй пересісти на низеньку канапку.

— Усе на місці. Гроші, хірург, усе.

Опал жадібно напилася, прямо із глечика з акти­вованою водою, що стояв на журнальному столику.

— Добре, добре. А як там мої вороги?

Скант став поруч із братом. Вони були майже ідентичними, хіба що брови у Марва були трохи ширші. Він завжди вважався розумнішим.

— Ми за ними спостерігали, як ви і просили.

Опал аж пити припинила.

— Просила?

— Наказали,— пробелькотів Скант.— Звісно, на­казали. Саме це я і хотів сказати.

Кобой примружила очі.

— Сподіваюся, у братів Брілл не виникло потягу до незалежності, доки я спала.

Скант трохи нахилився, майже вклонився.

— Ні, ні, міс Кобой. Ми живемо, щоб прислуго­вувати. Лише щоб прислуговувати.

— Так,— погодилася Опал.— І живете, доки прислуговуєте. А тепер до моїх ворогів. Вони живі і здорові, я так думаю?

— Так. Джуліус Рут міцнішає на посаді команди­ра ЛЕП. Його кандидатуру висунули до Ради.

Опал посміхнулася, і то була небезпечна усмішка вовчиці.

— Рада. З такої висоти падатиме! А Холлі Шорт?

— Повернулася до виконання обов’язків. Шість удалих розвідувальних операцій відколи ви впали в кому. Її збираються підвищити до майора.

— Теж мені, майор. Найменше, що ми можемо зробити,— подбати, аби того підвищення ніколи не відбулося. Я маю намір зруйнувати кар’єру Холлі, щоб вона померла в ганьбі.

— Кентавр Фоулі такий же пихатий, як і зав­жди,— продовжив Скант Брілл.— Пропоную щось особливо огидне...

Опал підняла тендітний пальчик, зупиняючи його.

— Ні. З Фоулі поки що нічого не станеться. Його переможе власний інтелект. За моє життя мене двічі перевершили. Обидва рази Фоулі. Щоб його вбити, не потрібно бути генієм. А я хочу бачити його пере­моженим, приниженим і самотнім.— Вона радісно сплеснула в долоні.— І вже тоді я його вб’ю.

— Ми спостерігаємо за всіма зв’язками Артеміса Фаула. Більшу частину останнього року цей юнак намагається знайти якусь картину. Ми відстежили її, вона в Мюнхені.

— Картину? Справді? — В мозку Опал закрутили­ся коліщата.— Так, маємо дістатися до неї швидше за нього. Може, додамо щось до цього витвору мис­тецтва.

Скант кивнув.

— Так. Це не проблема. Вирушаю сьогодні вве­чері.

Опал розтяглася на канапці, немов кішка на соне­чку.

— Добре. Схоже, день буде чудовий. А тепер по­шліть за хірургом.

Брати Брілл перезирнулися.

— Міс Кобой? — почав Мервелл трохи знервовано.

— Так, що там у вас?

— Хірург. Наслідки такої операції змінити не можна, навіть за допомогою магії. Ви впевнені, що не хочете подумати?..

Опал підстрибнула з канапи. Щоки в неї аж роз­жарілися з люті.

— Думати? Хочете, аби я подумала? А що, на вашу думку, я робила весь цей рік? Думала! Двадцять чо­тири години на добу. До біса магію. Магія не допо­могла мені втекти. Наука допомогла. Наука — моя магія. Досить порад, Мерве, або твій брат лишиться єдиною дитиною. Зрозумів?

Мерв закам’янів. Він ще не бачив, щоб Опал так сердилася. Кома її змінила.

— Так, міс Кобой.

— Ну, кличте хірурга.

— Негайно, міс Кобой.

Опал опустилася на канапу. Скоро все повернеть­ся на свої місця. Вороги будуть або знищені, або дис­кредитовані. А коли владнаються всі ці надокучливі дрібниці, вона продовжить своє нове життя. Кобой потерла кінчики загострених вушок. Цікаво, поду­мала вона, який вигляд у неї буде, коли вона стане людиною?

Злодії мають власний фольклор. Історії про винахідливі крадіжки і ри­зиковані пограбування. Одна така ле­генда розказує про єгипетського викрадача-кота, Фазіля Махмуда, який удерся на баню базиліки Святого Петра, щоб звідти стрибнути на єпископа і вкрасти його посох.

Інша історія стосується жінки, Рудої Мері Кенеллі, яка вбралася в герцогиню і видурила собі перепустку на коронацію короля Англії. В палаці заперечують, що така подія взагалі відбувалася, але час від часу на аукціонах спливає корона, дуже схо­жа на ту, що зберігається в лондонському Тауері.

Та найцікавіша легенда — про втрачений ше­девр Ерве. Кожен школяр молодших класів знає, що Паскаль Ерве — французький імпресіоніст, що напрочуд красиво змальовував ельфів. І кожен агент у світі мистецтва знає, що роботи Ерве посту­паються ціною лише самому Ван Гогу, і торги починаються з п’ятдесяти мільйонів євро.

В ельфійській серії Ерве п’ятнадцять полотен. Десять можна побачити у французьких музеях, інші п’ять — у приватних колекціях. Але ходять чутки про шістнадцяту. У верхніх ешелонах кримі­нального світу пошепки переказують, що існує іще одна робота — «Ельфійка-злодійка»,— на якій зо­бражено, як ельфійка викрадає людську дитину. За легендою, Ерве подарував картину красуні-турчанці, яку зустрів на Єлисейських Полях.

Дівчина розбила серце художника і продала картину британському туристу за двадцять фран­ків. Через кілька тижнів картину із будинку анг­лійця викрали. З того часу вона кочує світом з од­нієї приватної колекції до іншої. Відколи Ерве написав свій шедевр, його, за переказами, викрада­ли п’ятнадцять разів. Але відрізняє цю крадіжку від мільярда інших, скоєних за цей час, те, що пер­ший злодій вирішив залишити картину собі. Як і всі інші.

«Ельфійка-злодійка» став бажаним трофеєм для найкращих злодіїв світу. Лише дюжина знає про її існування, і лише горстка — про її місцезнахо­дження. Ця картина для викрадачів — те ж саме,

що і премія Тернера для митців. Той, хто поцупить шедевр, визнається найдосвідченішим злодієм свого покоління. Мало хто про це знає, а ті, хто знають, зі штанів вистрибують, аби її роздобути.

Звісно, Артеміс Фаул знав про існування «Ельфійки-злодійки» і зовсім недавно дізнався про його місцезнаходження. Непереборна спокуса ви­пробувати свої можливості. Якщо йому це вдасть­ся, він стане наймолодшим злодієм в історії, хто добився такого успіху.

Його охоронця, євразійця Батлера, не дуже ра­дував останній проект молодого хазяїна.

— Мені це не подобається, Артемісе,— сказав Батлер низьким скрипучим голосом.— Моя інту­їція підказує, що це пастка.

Артеміс уставив батарейки в маленький ігровий комп’ютер.

— Звісно, пастка,— погодився чотирнадцяти­річний ірландський хлопець.— «Ельфійка-злодійка» заманює викрадачів уже багато років. Але від цього справа стає ще цікавішою.

Вони їхали по мюнхенській Марієнплац на взя­тому напрокат «Хаммері Н2». Військовий автомо­біль був не зовсім у стилі Артеміса, але цілком у стилі тих людей, за кого вони себе видавали. Ар­теміс сидів позаду і почувався дуже безглуздо, бо замість звичного костюма на ньому був одяг нор­мального підлітка.

— Це вбрання абсурдне,— зауважив він, засті­баючи блискавку найти.— Який сенс у каптурі, якщо він промокає? А всі ці написи? Відчуваю себе ходячою рекламою. І джинси сидять якось не так. Звисають мало не до колін.

Батлер посміхнувся, поглянувши в дзеркало за­днього виду.

— Мені здається, ви маєте гарний вигляд. Джу­льєтта сказала б, що ви поганий.

Джульєтта, молодша Батлерова сестра, зараз саме подорожувала Америкою з групою мексикан­ських борців, намагаючись пробитися до слави. Виступала вона під звучним псевдонімом Нефри­това Принцеса.

— Я дійсно почуваюся погано,—- зізнався Арте­міс.— А оці кросівки? Хіба можна бігати у взутті з підошвою в десять сантиметрів? Я немов на ходу­лях. Чесно, Батлере, щойно ми повернемося до го­телю, я позбавлюся цього вбрання. Скучив за сво­їми костюмами.

Батлер повернув на їм Тал, де було розташовано «Міжнародний банк».

— Артемісе, якщо вам незручно, то, може, ми відкладемо операцію?

Артеміс сунув комп’ютер у рюкзак, де вже було кілька тінейджерських штучок.

— Ні в якому разі. Щоб іще раз організувати таку можливість, знадобиться місяць.

Три тижні тому Артеміс зробив анонімне по­жертвування до фонду школи для молодих джентль­менів Сент-Бартлебі з умовою, що всі хлопчики, що навчаються там третій рік, здійснять подорож до Мюнхена на Європейський шкільний ярмарок. Ди­ректор із задоволенням виконав бажання спонсора. Отже тепер, поки всі хлопці роздивлялися технічні чудеса на виставці на мюнхенському олімпійському стадіоні, Артеміс прямував до «Міжнародного бан­ку». Гіней, директор школи, був переконаний, що Батлер везе бідолашного учня до кімнати в готелю.

— «Крейн і Спарроу», мабуть, уже кілька разів перевісили картину цьогоріч. Я б саме так і зробив. Хто знає, де вона буде через шість місяців?

«Крейн і Спарроу» — британська юридична фір­ма, вивіскою якої прикривалися напрочуд удалі викрадення і переховування вкраденого. Артеміс уже давно підозрював, що «Ельфійка-злодійка» на­лежить саме їм. Підтвердження цьому він отримав місяць тому, коли приватний детектив, якого він найняв шпигувати за «Крейн і Спарроу», доповів, що помітив, як тубу з якоюсь картиною перевози­ли до «Міжнародного банку». Можливо, то і була «Ельфійка-злодійка».

— Такого шансу може більше і не трапитися, доки я не виросту,— продовжив ірландський хло­пець.— Навіть і мови бути не може, щоб чекати так довго. Франц Герман викрав «Ельфійку-злодійку»,

коли йому було вісімнадцять. Я маю побити цей рекорд.

Батлер зітхнув.

— Згідно злодійській легенді, Герман викрав картину 1927 року. Просто поцупив портфеля. Сьогодні процес набагато складніший. Нам дове­деться серед білого дня відімкнути сейф в одному з найбезпечніших банків світу.

Артеміс Фаул посміхнувся.

— Так. Багато хто сказав би, що це неможливо.

— Сказав би,— погодився Батлер, паркуючи «Хаммер».— Багато розумних людей. Особливо хлопців, що поїхали на екскурсію з класом.

Вони увійшли в банк крізь обертові двері й опи­нилися в вестибюлі, де було повно камер спостере­ження. Батлер ішов попереду, рішуче прямуючи по підлозі з мармуру із золотими прожилками до інформаційного віконця. Артеміс тупотів слідом, погойдуючи головою під якусь музику на порта­тивному CD-плеєрі. Власне, плеєр був порожнім. На Артеміс! були дзеркальні сонячні окуляри, які приховували очі, але дозволяли непомітно огляну­ти приміщення банку.

«Міжнародний банк» у певних колах славився тим, що має найзахищеніші депозитні сейфи, обій­шовши навіть Швейцарію. Поговорювали, що якби відчинити всі сейфи і висипати їхній уміст на підлогу, то на мармурі опиниться десята частина всіх багатств світу — коштовності, боргові розписки, готівка, цінні папери, витвори мистецтва,— і при­наймні половину із цього було викрадено у закон­них власників. Проте Артеміса всі ці скарби не ці­кавили. Може, іншим разом.

Батлер зупинився біля інформаційного віконця; тоненький монітор накрила широка тінь. Худий чоловік за монітором підняв голову, щоб поскар­житися, але передумав. Кремезна постать Батлера часто саме так і впливала на людей.

— Чим можу вам допомогти, гер?..

— Лі. Полковник Хавьєр Лі. Хочу відкрити де­позитний сейф,— відповів Батлер бездоганною ні­мецькою.

— Так, полковнику. Звісно. Мене звуть Бер­тольт, і сьогодні я вам допомагатиму.— Однією ру­кою Бертольт відкривав на комп’ютері файл пол­ковника Хавьєра Лі, іншою крутив олівець, немов мініатюрний поліцейський кийок.— Потрібно лише виконати стандартну процедуру перевірки. Можна ваш паспорт, будь ласка?

— Звісно,— протягнув Батлер у віконце паспорт громадянина Народної Республіки Китай.— Я і не думав, що можна обійтися без ретельної перевірки.

Бертольт тонкими пальцями взяв паспорт, спо­чатку роздивився фото, потім поклав паспорт у сканер.

— Альфонсе,— гримнув Батлер на Артеміса,— припини крутитися і стань рівно, сину. Ти так гор­бишся, що мені іноді здається, що у тебе взагалі не­має хребта.

Бертольт посміхнувся так нещиро, що це помі­тив би навіть малюк.

— Альфонсе, приємно познайомитись.

— Така ж фігня,— також нещиро озвався Арте­міс.

Батлер похитав головою.

— Мій син не вміє спілкуватися. Не дочекаюся, коли його вже в армію заберуть. Тоді побачимо, чи зроблять вони з нього чоловіка.

Бертольт співчутливо закивав.

— У мене дівчинка. Шістнадцять років. Вона за телефоном проводить більше часу на тиждень, ніж уся родина за їдою.

— Підлітки. Усі однакові.

Комп’ютер пікнув.

— Так, з вашим паспортом усе гаразд. Тепер мені потрібен ваш підпис.

Бертольт підсунув планшет. До нього кріпилася цифрова ручка. Батлер її взяв і нашкрябав підпис. Підпис співпаде. Як інакше. Це ж почерк самого Батлера, і полковник Хавьєр Лі — одна з кількох дюжин вигаданих особистостей, які охоронець створив за кілька років. Паспорт також справжній, хоча цього не можна сказати про інформацію, що в ньому міститься. Батлер купив його кілька років тому у секретаря китайського дипломата в Ріо-де- Жанейро.

Комп’ютер знову пискнув.

— Добре,— сказав Бертольт.— Ви саме той, за кого себе видаєте. Я відведу вас до кімнати з депо­зитними сейфами. Альфонс піде з нами?

— Звісно,— відповів Батлер.— Якщо лишити його тут, він обов’язково щось утне, і його заарештують.

Бертольт оцінив жарт.

— Ну, тоді дозвольте мені зауважити, полков­нику, він потрапив туди, куди потрібно.

— Дуже смішно, чуваче,— пробурмотів Арте­міс.— Тобі варто із власним шоу виступати.

Але коментар Бертольта був дуже слушним. У помешканні було повно озброєних охоронців. При першій же загрозі вони пересунуться на стра­тегічні позиції і перекриють усі виходи.

Бертольт повів їх до броньованого ліфту і при­клав до камери біля дверей своє посвідчення.

Підморгнув Артемісу:

— У нас тут особлива система охорони, юначе. Усе це дуже цікаво.

— Знаю. Зараз знепритомнію,— закотив очі хлопець.

— Поводься чемно, сину,— кинув йому Бат­лер.— Бертольт просто намагається підтримати бесіду.

Банківський службовець Артемісів сарказм ви­тримав.

— Може, коли виростеш, Альфонсе, і ти тут працюватимеш, та?

Артеміс уперше щиро посміхнувся, і від цієї посмішки у Бертольта чомусь спина сиротами узя­лася.

— Знаєш, Бертольте, мені здається, що найкра­ща робота для мене саме в банку.

Незручну тишу, що запанувала після цих слів, порушив голос із крихітного динаміка під каме­рою.

— Так, Бертольте, ми тебе бачимо. Скільки?

— Двоє,— відповів Бертольт.— Один власник і один неповнолітній. Хочуть відкрити сейф.

Двері ліфта розсунулися, за ними відкрився ста­левий куб, у якому не було ані кнопок, ані панелей, просто в одному куті кріпилася камера. Вони уві­йшли всередину, і ліфт запрацював. Артеміс помі­тив, що коли ліфт почав опускатися, Бертольт стиснув кулаки.

— Гей, Бертольте! Що за проблема? Це ж лише ліфт!

Чоловік вимушено посміхнувся. Під вусами ледь блиснули зуби.

— А ти все помічаєш, Альфонсе. Мені не подо­баються тісні помешкання. А тут іще й панелі керу­вання немає заради безпеки. Ліфтом керують із кабінету охорони. Якщо він зламається, то нас урятують лише охоронці. І ця штука практично герметична. А якщо у охоронця станеться серце­вий напад? Чи він піде кави попити? Ми ж усі...

Відчайдушну промову чиновника перервало шипіння дверей ліфта. Вони прибули на поверх, де розташовувалися депозитні сейфи.

— Ну от.— Бертольт промокнув лоба паперо­вою хусточкою. У зморшці між бровами лишився клаптик паперу і затріпотів під струмом повітря з кондиціонерів, як вітровий конус.— Бачите, усе безпечно. Жодних причин для хвилювання. Усе добре,— знервовано розсміявся він.— Ходімо?

Біля ліфта на них чекав величезний охоронець. Артеміс помітив у нього пістолет і шнур від на­вушників, що оповивав шию.

— Вилькоммен, Бертольте, ти все зробив за один раз. Знову.

Бертольт змахнув із лоба залишки носовичка.

— Так, Курте, зробив, і не думай, що я не помі­тив зневаги у твоєму голосі.

Курт поблажливо зітхнув, але так, щоб його по­чули.

— Прошу, вибач мою фобію, земляче,— сказав він Батлерові.— Його все лякає, від павуків до ліф­та. Диво, як він узагалі з ліжка вибирається. А те­пер, будь такий ласкавий, стань на отой жовтий квадратик і підніми обидві руки на рівень плечей.

На металевій підлозі дійсно був жовтий квадра­тик. Батлер ступив на нього, підняв руки. Курт оглянув його так ретельно, що офіцер митниці по­червонів би від сорому, а тоді запросив пройти крізь рамку металодетектора.

— Чисто,— голосно сказав він. Мабуть, слова призначалися для мікрофона на лацкані піджака і передавалися до кабінету охорони.

— Ти наступний, хлопче,— сказав Курт.— Та сама процедура.

Артеміс підкорився і незграбно ступив на ква­драт. Руки він ледь підняв.

— Альфонсе! — зиркнув на нього Батлер.— Роби, що тобі сказали. Якщо так поводитимешся в армії, будеш туалети чистити.

Артеміс похмуро відповів:

— Так, полковнику, але ж ми зараз не в армії, чи не так?

Курт зняв зі спини хлопця рюкзак, перевірив, що всередині.

— Що це таке? — запитав він, витягуючи скла­дену металеву конструкцію.

Артеміс узяв цю конструкцію і трьома швидки­ми рухами розкрив її.

— Це скутер, чуваче. Може, чув про такі? Тран­спорт, що не забруднює повітря, яким ми дихаємо.

Курт забрав скутер, покрутив колеса, перевірив місця з’єднання.

— Звісно, це ще й лазерний ніж,— гмикнув Ар­теміс,— щоб розрізати дверцята ваших сейфів.

— Дотепний малий,— пробурчав Курт і запхав скутера в рюкзак.— А це що?

Артеміс увімкнув гру.

— Комп’ютер для ігор. їх вигадали, щоб підліт­ки не розмовляли з дорослими.

Курт покосився на Батлера.

— Розумник він у вас, містере. От би в мене такий був,— Він дзенькнув зв’язкою ключів, що висіли у хлопця на паску.— А це що?

Артеміс почухав потилицю.

— Е-е... Ключі?

Курт заскреготів зубами.

— Знаю, що ключі, хлопче. Від чого вони?

Артеміс знизав плечима.

— Усяке. Шафа в школі. Замок скутера. Кілька щоденників. Таке інше.

Охоронець оглянув ключі. Досить прості, склад­ного замка не відчинять. Але за правилами ключів у банку не дозволялося. Через металодетектор можна проносити тільки ключі від сейфів.

— Вибач. Ключі залишаться тут.— Курт клацнув замочком брелока і поклав ключі на тацю.— Забе­реш, коли повертатимешся.

— Тепер можна іти?

— Так,— сказав Курт.— Будь ласка, проходь, але спочатку передай рюкзак через детектор батькові.

Артеміс простягнув сумку крізь металеву рамку Батлеру. Потім пройшов сам. Пролунав сигнал.

Курт нетерпляче пройшов за ним.

— На тобі є щось іще металеве? Пряжка? Моне­ти?

— Гроші? — хмикнув Артеміс.— Якби ж то.

— Чому ж тоді детектор спрацював? — спанте­личено запитав Курт.

— Здається, я знаю,— сказав Артеміс.

Він сунув палець за верхню губу і відтягнув її. На зубах блиснули дві металеві дужки.

— Брекети. Це все пояснює,— кивнув охоро­нець.— Детектор напрочуд чутливий.

Артеміс витяг пальця.

— Теж діставати? Зривати з зубів?

Курт сприйняв це буквально.

— Ні, здається і так усе гаразд. Проходь. Але по­водься як слід. Тут банк, а не майданчик для ігор.— Курт замовк і показав на камеру над головою.— Не забудь, я стежитиму.

— Стеж скільки завгодно,— нахабно заявив Ар­теміс.

— Не сумнівайся, хлопче. Спробуєш хоч на якісь двері плюнути, і я тебе миттю вижену звідси. Силоміць.

— Заради бога, Курте,— втрутився Бертольт.— Не влаштовуй вистави. Це ж не телевізійні камери.

Бертольт провів їх через броньовані двері.

— Вибачте за Курта. Він не склав іспит до військ Спеціального призначення, тож опинився у нас. Іноді мені навіть хочеться, аби нас хтось обікрав, просто аби він хоч щось побачив.

Круглі двері були зроблені з товстої металевої плити, принаймні п’ять метрів у діаметрі. Незва­жаючи на розмір, вони легко відчинилися, щойно Бертольт їх торкнувся.

— Ідеально збалансовані,— пояснив чинов­ник.— Навіть дитина відкриє. До пів на шосту, а тоді вони зачиняються на ніч. Звісно, замок за­програмований на певний час. Двері не можна від­чинити аж до пів на дев’яту ранку. Навіть прези­дентові банку.

За дверима вони побачили нескінченні ряди сталевих депозитних сейфів усіх форм і розмірів. Кожна коробка-сейф мала єдиний прямокутний отвір для ключа, навколо якого сяяло оптично-во­локонне світло. Саме зараз усі вогники світилися червоним.

Бертольт витяг із кишені ключ; той тоненьким сталевим тросиком кріпився до його паска.

— Звісно, форма ключа — не єдина важлива де­таль,— сказав він, уставляючи ключа в отвір.— У замки також убудований мікрочіп.

Батлер дістав із гаманця схожого ключа.

— Ми готові?

— Як вам завгодно, містере.

Батлер провів пальцями по кількох сейфах, доки не знайшов коробку з номером сімсот. Уставив ключ в отвір.

— Готово.

— Добре. За моїм сигналом. Три, два, один. По­вертайте.

Обидва чоловіка водночас повернули ключі. Така процедура не дозволяла злодію відімкнути сейф одним ключем. Якщо два ключа не повернути водночас, коробка не відкриється.

Світло навколо обох ключів змінилося з черво­ного на зелений. Двері Батлерового сейфа відкри­лися.

— Дякую, Бертольте,— сказав Батлер і потяг­нувся до сейфа.

— Нема за що, містере,— відповів Бертольт, мало не вклоняючись. — Я стоятиму зовні. Навіть незважаючи на камери, за правилами я маю пере­віряти вас кожні три хвилини. Тож побачимося через сто вісімдесят секунд.

Щойно чиновник зник, Артеміс кинув на охо­ронця насмішкуватий погляд.

— Альфонсе? — сказав він, майже не розтуля­ючи губ,— Не пригадую, щоб погоджувався на таке ім’я для мого персонажа.

Батлер натиснув кнопку на хронометрі.

— Я імпровізував, Артемісе. Подумав, що в по­дібній ситуації це доречно. Якщо дозволите зауважити, з вас вийшов дуже переконливий нахабний підліток.

— Дякую, старий друже. Я старався.

Батлер витяг із сейфа план будинку і розгорнув його. Перед ним опинилося креслення майже два на два метри. Він підняв його у витягнутих руках і роздивився схеми, накреслені на папері.

Артеміс глянув на камеру під стелею.

— Підніми руки іще на п’ять сантиметрів і зро­би крок ліворуч.

Батлер так і зробив, приховавши рухи за покаш­люванням і тремтінням пергаменту.

— Добре. Ідеально. Так і лишайся.

Коли під час свого останнього візиту Батлер орендував сейф, він декілька разів сфотографував кімнату камерою, вбудованою в ґудзик. Артеміс скористався цими світлинами, щоб зробити циф­рову реконструкцію кімнати. За розрахунками, місце, де саме зараз стояв Батлер — квадрат десять на десять метрів,— можна було чудово використо­вувати як прикриття. Тут усі його рухи були при­ховані планом. Зараз охоронець бачив лише його кросівки.

Артеміс сперся спиною на стіну сейфів між дво­ма сталевими стелажами. Обхопив руками стовп­чики, підтягнувся, ноги вислизнули із завеликих кросівок. Хлопець обережно сковзнув на полицю.

— Не підводь голову,— порадив Батлер.

Артеміс порився в рюкзаку і знайшов відеокуб. Хоча на цьому мініатюрному комп’ютері дійсно можна було гратися в ігри, головною його функ­цією була рентген-панель. Рентген-панелі не дуже часто використовувалися у вищих ешелонах кри­мінального світу, і Артеміс дуже легко замаскував її під тінейджерську забавку.

Хлопець активував рентген, провів ним по дверця­тах депозитних сейфів поруч із Батлером. Охоронець орендував сейф через два дні після «Крейн і Спарроу». Логічно було припустити, що два сейфи розташову­ватимуться поруч, якщо «Крейн і Спарроу» не попро­сять особистого. В такому разі вони повернулися б до креслярської дошки. Артеміс уважав, що перша спроба викрадення «Ельфійки-злодійки» має сорок відсотків шансів на успіх. Не ідеальні умови, але ви­бору не було — вони мусили спробувати. Принаймні більше дізнаються про систему охорони банку.

Маленький монітор ігрового кубу показав, що перший сейф був напханий валютою.

— Не те,— сказав Артеміс.— Лише готівка.

Батлер звів брови:

— Знаєте, як там кажуть? Забагато готівки не буває.

Артеміс уже перейшов до наступного сейфа.

— Не сьогодні, старий друже. Але ми можемо подовжити оренду нашого сейфа, на випадок якщо нам захочеться повернутися.

У наступному сейфі були офіційні документи, перев’язані стрічками. В тому, що за ним, на таці лежала ціла гора діамантів. Із четвертим нарешті пощастило. Всередині лежав довгий тубус зі скру­ченим полотном.

— Гадаю, це нарешті саме те, що нам потрібно, Батлере.

— Радітимемо, коли повісимо на стіні в маєтку Фаулів. Покваптеся, Артемісе, у мене вже руки по­чинають боліти.

Артеміс узяв себе в руки. Звісно, Батлер має ра­цію. До володіння «Ельфійкою-злодійкою» іще довго, якщо це справді загублений шедевр Ерве. З таким же успіхом це може бути малюнок гелікоп­тера, яким так пишається якийсь дідусь.

Артеміс пересунув рентген до низу сейфа. На дверцятах не було позначок виробника, але інколи майстри так пишалися своєю роботою, що не мо­гли встояти перед спокусою і не розмістити десь свій підпис, навіть якщо ніхто і не знав, де саме той міститься. Хлопець шукав секунд двадцять, поки не знайшов те, що хотів. Ізсередини дверцят було вигравіруване слово «Блоккен».

— «Блоккен»! — радісно вигукнув хлопець.— Як ми і думали!

Лише шість компаній у світі могли сконстру­ювати депозитні сейфи такої якості. Артеміс зла­мав їхні комп’ютери і в списку клієнтів «Блоккен» знайшов «Міжнародний банк». «Блоккен» — ма­ленька компанія у Відні, яка виробляла сейфи для кількох банків у Женеві і на Кайманових островах. Батлер навідався до їхніх майстерень і поцупив два ключі. Звісно, ключі були металеві, і їх не можна було б пронести через металодетектор, не вдав­шись до хитрощів.

Артеміс сунув два пальці в рот і витяг верхню пластинку брекетів. За нею ховався пластиковий контейнер, в якому лежали два ключі. Ключі від сейфа.

Кілька секунд хлопець розминав щелепу.

— Так значно краще,— зізнався він.— Я мало не задихнувся.

Наступною проблемою була відстань. Між зам­ком сейфом і замком для другого ключа біля две­рей було понад два метри. Мало того, не було ні­якої можливості відчинити двері без допомоги, так іще й того, хто б спробував це зробити, помітили б охоронці.

Артеміс витяг із рюкзака скутер. Висунув один штифт і від’єднав кермо від нижньої частини. Ску­тер був незвичайний. Один інженер, приятель Бат­лера, сконструював його саме під цей план. Отже, підніжка була абсолютно звичайною, а кермо ви­сувалося, варто було натиснути на кнопку. Артеміс відкрутив одну ручку, приєднав її до іншого кінця стовпчика. На кінці кожної ручки був проріз, у який хлопець і вставив ключі. Лишилося встави­ти обидва ключі у відповідні отвори і водночас їх повернути.

Артеміс вставив одного ключа в сейф «Крейн і Спарроу».

— Готовий? — запитав він у Батлера.

— Так,— відповів охоронець.— Не заходьте ані на крок далі, ніж потрібно.

— Три, два, один. Почали!

Артеміс натиснув на кнопку на розсувному кер­мі. Проповз по полиці, потягнувши за собою телескопічну ручку. Коли хлопець пересунувся, Батлер розвернувся так, що Артеміс лишився прикритим кресленням. Тепер план прикривав отвір для клю­ча біля дверей, не викриваючи взуття Артеміса без хлопцевих ніг. Проте потрібний сейф було видно, і Артеміс швидко вставив у замок другого ключа.

Замок біля дверей був за метр від кінця сталевих полиць. Артеміс витягнувся, наскільки зміг, нама­гаючись не втратити рівновагу, і вставив ключа я отвір. Той чудово підійшов. Хлопець швидко від­сунувся назад. Тепер Батлерові знову потрібно було причинити сейф «Крейн і Спарроу». Увесь план було побудовано на припущенні, що охорон­ці не зводитимуть очей із Батлера і не помітять то­неньку жердину, що тяглася до замка. Дуже слуш­но, що конструкція була такого самого кольору, що і депозитні сейфи.

Артеміс повернувся до потрібної шухляди, на­тиснув на ручку. Спеціальна система кабелів тієї самої миті повернула іншу ручку. Обидва замки спалахнули зеленим. Сейф «Крейн і Спарроу» ві­дімкнувся. На мить Артеміс відчув задоволення. Його хитромудрий винахід спрацював! Але чом би й ні? Усіх законів фізики він дотримався. Дивно, як найсуворішу електронну систему охорони мож­на обдурити за допомогою жердини, шківу і брекетів.

— Артемісе,— пробурчав Батлер,— мені вже не­зручно тримати руки піднятими. Тож, якщо ви не заперечуєте...

Хлопець вирішив, що потім відсвяткує. Вони ще не вийшли з банку. Він повернув ручки, смикнув розкладене кермо на себе. Ключі вискочили із зам­ків. Він натиснув кнопку, і жердина знову перетво­рилася на деталь скутера. Поєднувати деталі Арте­міс поки не став. Жердина може іще знадобитися, щоб обшукати інші сейфи.

Перед тим як відчинити дверцята ширше, хло­пець уважно обстежив сейф рентген-панеллю. Шу­кав дріт чи щось інше, аби ввімкнути додаткову сигналізацію. Знайшовся один вимикач, приєдна­ний до портативного клаксону. Будь-який злодій почувався б напрочуд ніяково, якби керівництво банку підстрибнуло б від несподіваного верещан­ня. Артеміс посміхнувся. Схоже, "Крейн і Спарроу" мають почуття гумору. Може, зробити їх сво­їми адвокатами?

Артеміс зняв із шиї навушники, відкрутив кру­глі частини. Витяг ізсередини дріт, прикрутив його до обох кінців вимикача. Тепер можна вимкнути вимикач, не порушуючи системи. Артеміс смик­нув. Клаксон промовчав.

Нарешті сейф було відімкнено. Всередині, опер­та на задню стінку, стояла плексигласова туба. В ній було полотно, скручене в рулон. Артеміс ви­тяг тубу, підніс її до світла. Кілька секунд він роз­дивлявся картину через прозорий пластик. Відкри­вати тубус було ризиковано, аж доки вони не повернуться до своєї кімнати в готелі. Якщо поква­питися, можна зіпсувати картину. Він уже кілька років чекав на цю мить, тож почекає іще кілька го­дин.

— Стиль легко впізнати,— сказав він, закрива­ючи сейф.— Упевнені мазки. Багато світла. Або І рве, або геніальна копія. Здається, у нас вийшло, Батлере, але точно сказати без рентгену й аналізу фарби не можу.

— Добре,— сказав охоронець, поглядаючи на годинник.— Це можна зробити в готелі. Складай­мо речі та ходімо звідси.

Артеміс закинув циліндр у рюкзак разом із зі­браним скутером. Повернув ключі в контейнер і начепив брекети на зуби.

Двері кімнати відчинилися саме тоді, коли хло­пець сунув ноги в кросівки. На порозі з’явився Бертольт.

— Тут усе гаразд? — поцікавився він.

Батлер згорнув план і поклав його в кишеню.

— Так, Бертольте. Все просто чудово. Можете провести нас до головного поверху.

Бертольт ледь помітно вклонився.

— Звісно. Прошу за мною.

Артеміс повернувся до ролі незадоволеного під­літка.

— Дуже дякую, Берті. Ото веселуха була. Обож­нюю стирчати на канікулах у банку, переглядаючи папери.

Потрібно віддати належне Бертольтові. По­смішка його не зменшилася.

Курт чекав на них біля металодетектора, схрес­тивши руки на грудях. Носоріг, не менше. Він про­пустив Батлера вперед і постукав по плечу Артеміса.

— Думаєш, ти розумний, хлопче? — вишкірився він.

— Порівняно з тобою? — посміхнувся Артеміс у відповідь.— Звісно!

Курт нахилився вперед, оперся руками об колі­на. Його очі опинилися на одному рівні з очами хлопця.

— Я спостерігав за тобою із нашого кабінету. Ти нічого не зробив. Ніколи нічого не робиш.

— Звідки ти знаєш? — запитав Артеміс.— Може, я відімкнув якийсь сейф?

— Знаю, бо весь час бачив твої черевики. Ти і на сантиметр із місця не зрушив.

Артеміс схопив свою зв’язку ключів і кинувся наздоганяти Батлера.

— Цього разу ти переміг. Але я повернуся.

Курт склав долоні рупором.

— Повертайся,— крикнув він.— Я чекатиму.

НА капітана Холлі Шорт чекало під­вищення. Це була подія сторіччя. Іще й року не минуло, відколи вона прохо­дила одразу по двох внутрішніх справах, а зараз, після шістьох удалих операцій, Холлі стала справжньою легендою Рекону Легітимної Ельфій­ської Поліції. Зовсім скоро відбудеться засідання Ради, де вирішуватиметься, бути їй першою жінкою- майором в історії ЛЕПРекону чи ні. І якщо чесно, така перспектива її не дуже радувала. Майори дуже нечасто надягають крила і літають між землею і зо­рями. Замість цього вони відправляють на завдання молодших за званням. Холлі вирішила відмовитися від підвищення, якщо до нього дійде. Вона проживе і з меншою зарплатнею, якщо регулярно відвідува­тиме земну поверхню.

Мабуть, варто було повідомити про свої плани командира Джуліуса Рута. Врешті-решт, саме Рут був поруч протягом усіх слухань, саме Рут висунув її кандидатуру на підвищення. Такі новини команди­рові не сподобаються. Йому ніякі не подобаються. Навіть добрі новини він вислуховує із грубим «Дя­кую» і хлопанням дверима.

Того ранку Холлі зупинилася біля кабінету Рута, щоб набратися хоробрості і постукати. Хоча вона й була майже метр на зріст — середнього ельфій­ського зросту — зараз вона раділа, що іще кілька сантиметрів їй надає коричневе волосся, що стирча­ло в різні боки. Та не встигла вона постукати, двері відчинилися, і перед нею з’явилося рожевощоке об­личчя Рута.

— Капітане Шорт! — гримнув він, тряхнувши стриженим під машинку сивим волоссям.— До мене! — Потім помітив, що Холлі стоїть біля две­рей.— Ага, ось і ти. Заходь, маємо задачку, яку потріб­но розв’язати. Це стосується наших друзів-гоблінів.

Холлі увійшла за Рутом до кабінету. Там уже був Фоулі, технічний капітан ЛЕП. Сидів так близько до плазмового екрана, що іще трохи, і носа собі об­палить.

— Відео із «Хоулерс Пік»,— пояснив Рут,— Гене­рал Скален утік.

— Утік? — луною озвалася Холлі.— Чи відомо як?

Фоулі клацнув пальцями.

— Дарвіт! Саме про це ми і маємо думати замість того, щоб стояти тут і грати в підгляди.

— Ми не маємо часу на твої саркастичні зауважен­ня, Фоулі,— відрізав Рут, і щоки у нього стали буряко­вими.— Це просто катастрофа. Скален — ворог номер два, після самої Опал Кобой. Якщо журналюги про це пронюхають, над нами реготатиме все місто. Не кажу­чи вже про те, що Скален може зібрати кількох своїх гоблінів-приятелів і повернути до життя тріаду.

Холлі підійшла до екрана, відсунувши з дороги філейну частину Фоулі. Її розмова з командиром Ру­том може почекати. Зараз на неї чекають поліцейські справи.

— Що ми дивимося?

Фоулі посвітив на екран лазерною указкою.

— «Хоулерс Пік» — виправний заклад для гоблі­нів. Камера вісімдесят шість.

— І що це таке?

— Кімната для відвідувачів. Скален увійшов, але так і не вийшов.

Холлі переглянула перелік місць розташування камер.

— У самій кімнаті камер немає?

Рут закашлявся, а може, так загарчав.

— Ні. Згідно з третьою Атлантичною Конвенцією з прав ельфів, ув’язнені мають право на особистий час у кімнаті для відвідувачів.

— Тож ми не знаємо, що там відбувалося?

— Ні.

— І який геній вигадав цю систему?

Попри всю серйозність ситуації Рут захихотів. Він ніколи не упускав можливості покепкувати з пиха­того кентавра.

— Систему охорони «Хоулерс Пік» спроектував наш кінський друг власноруч.

Фоулі образився, а коли кентаври дуються, верх­ня губа у них звисає аж до підборіддя.

— Справа не в системі. Вона надійна. Кожен в’язень має стандартний чіп у голові. Навіть якщо гоблін зможе втекти, ми можемо відправити його в міцний сон і повернути.

Холлі підняла долоні.

— Тож у чому проблема?

— Проблема в тому, що чіп не посилає сигнал. А якщо і посилає, то ми його не можемо зловити.

— Це серйозно.

Рут запалив свою славетну сигару. Кондиціонер над його столом одразу ж усмоктав дим.

— Майор Кельп вирушив на пошуки із групою за­хвату. Вони намагаються впіймати сигнал.

Трабла Кельпа нещодавно підвищили до другого командира, помічника Рута. Він був не тим офіце­ром, що полюбляв сидіти за столом, на відміну від свого молодшого брата, капрала Граба Кельпа, який мріяв лише про те, якби зайняти зручне місце десь у безпечному кабінеті та протриматися на ньому до кінця кар’єри. Якщо Холлі й погодиться на підви­щення, хотілося б хоч наполовину бути такою самою вправною, як майор Кельп.

Холлі повернулася до плазмового екрана.

— І хто приходив до генерала Скалена?

— Один із тисячі його племінників. Гоблін на ім’я Бун. З гоблінської це перекладається «шляхетнобровий».

— Пам’ятаю його,— сказала Холлі.— Бун. Митно- акцизне відділення вважає, що саме він керував контрабандними операціями Б’ва Келл. Нічого шля­хетного в ньому немає.

Фоулі лазерною указкою відкрив файл на плазмо­вому моніторі.

— Ось список відвідувачів. Буна зареєстровано о сьомій п’ятнадцять за ельфійським серединним ча­сом. Принаймні, можу показати це тобі на відео.

На зернистому екрані з’явився кремезний гоблін, що йшов коридором в’язниці і нервово облизував зіниці, поки його сканував лазер охорони. Коли при­лад підтвердив, що Бун не намагається пронести нічого забороненого, двері для відвідувачів відчи­нилися.

Фоулі прокрутив список.

— Поглянь сюди. Він вийшов о восьмій п’ятна­дцять.

Виходив Бун квапливо, йому явно було ніяково в цьому закладі. Камера на парковці зареєструвала, як він опустився на всі чотири кінцівки і рвонув до своєї машини.

Холлі уважно переглянула список.

— Кажеш, Бун вийшов о восьмій п’ятнадцять?

— Саме так я і сказав, Холлі,— роздратовано від­повів кентавр.— Повторю повільніше. О восьмій п'ятнадцять.

Холлі схопила лазерну указку.

— Якщо це правда, то як він знову вийшов о восьмій двадцять?

І то була правда. На вісім рядків нижче знову вискочило ім’я Буна.

— Я уже бачив. Глюк,— пробурмотів Фоулі,— оце й усе. Двічі вийти він не міг. Це неможливо. Таке іноді трапляється. Неполадки, більш нічого.

— Хіба що вдруге був не він.

Кентавр схрестив руки, немов захищався.

— Тобі не здається, що я про це думав? Кожного, хто входить чи виходить із «Хоулерс Пік», сканують з десяток разів. Кожен сканер перевіряє обличчя принаймні за вісімдесятьма контрольними точками. Якщо комп’ютер каже, що то Бум, то це він і є. Гоблі­нові мою систему ніяк не надурити. У них ледь мозку вистачає, щоб ходити і говорити водночас.

Холлі за допомогою лазерної указки відкрила відеозапис Буна. Вона збільшила його голову, ско­риставшись фотоманіпуляційною програмою, щоб зробити зображення чіткішим.

— Що ти шукаєш? — запитав Рут.

— Не знаю, командире. Щось. Будь-що.

Через кілька хвилин Холлі нарешті зрозуміла. Вона відразу зрозуміла, що має рацію. Інтуїція дзиж­чала, немов бджолиний рій.

— Подивіться,— сказала вона, збільшуючи брови Буна.— Потерта луска. Гоблін линяє.

— То й що? — буркнув Фоулі.

Холлі відкрила інший запис.

— Погляньте сюди. Жодної потертої луски.

— Він її відірвав. Теж мені, подія.

— Ні. Усе серйозніше. Коли Бун заходив, шкіра у нього була майже сірою. А тепер він яскраво-зеле­ний. У нього навіть камуфляжні плями на спині.

Фоулі хмикнув.

— У місті можна побачити багато камуфляжу.

— Що ти хочеш сказати, капітане? — втрутився Рут і загасив сигару.

— Бун лишив свою шкіру в кімнаті для відвідува­чів. Тож, де його шкіра?

Запанувала довга тиша, усі намагалися зрозуміти, що саме хотіла сказати Холлі.

— Чи таке можливо? — нетерпляче запитав Рут.

Фоулі немов заціпенів.

— Господи, можливо.

Кентавр витяг клавіатуру, його товсті пальці за­танцювали над гномськими літерами. На екрані з’явилося нове відео. На ньому із кімнати виходив іще один гоблін. Дуже схожий на Буна. Дуже, але не зовсім. Щось було не так. Фоулі збільшив зображен­ня гоблінової голови. Стало зрозуміло, що гоблін­ська шкіра сиділа не дуже добре. Деяких шматочків не вистачало, і на талії утворилися зморшки.

— Саме це він і зробив. Повірити не можу.

— Вони все спланували,— сказала Холлі.— Не останньої миті вирішували. Бун дочекався, доки не почнеться линька. Потім відвідав дядька, і вони здерли з нього шкіру. Генерал Скален надягнув шкі­ру і вийшов за двері, по дорозі надуривши сканер. Коли знову з’явилося ім’я Буна, ти вирішив, що це глюк. Просто, але абсолютно геніально.

Фоулі упав в офісне крісло спеціальної конструк­ції.

— Неймовірно. Чи можуть гобліни таке зробити?

— Жартуєш? — сказав Рут.— Вправна гоблінська швачка може зняти шкуру без жодної дірочки. Вони ж зі старої шкури собі одяг і роблять, якщо вза­галі одягаються.

— Знаю. Мені цікаво, чи гобліни можуть до тако­го додуматися самотужки? Навряд чи. Потрібно спіймати Скалена і дізнатися, хто за цим стоїть.

Фоулі набрав номер палати Кобой у клініці Ар­гона.

— Просто перевірю, чи досі Опал Кобой там. Такі штучки цілком у її стилі.— Через хвилину він повернувся

до Рута.— Нічого. Досі в країні снів. Не знаю, добре це чи погано. Не хотілося б, аби вона знову опинилася на волі, але тоді ми хоча б знали, з ким маємо справу.

У Холлі майнула думка, від якої аж кров відлила від обличчя.

— Ви ж не думаєте, що то він? Артеміс Фаул?

— Звісно, ні,— сказав Фоулі.— Це аж ніяк не Хло­пець Бруду. Неможливо.

Рут був не таким переконаним.

— Я б на твоєму місці словами не розкидався. Холлі, щойно ми спіймаємо Скалена, я хочу, аби за­просила документи з нагляду і кілька днів покопирсалася в них. Побачимо, чи не задумав чого той Хло­пець Бруду. Про всяк випадок.

— Так, сер.

— Тепер ти, Фоулі. Даю згоду на зміни в режимі нагляду. На твій розсуд. Хочу чути кожен дзвінок, який робить Артеміс, і бачити кожен лист, якого він відправляє.

— Але, Джуліусе! Йому ж пам’ять стирали під моїм наглядом! Усе чисто. Я вишкріб йому спогади про ельфів, навіть гоблін так равлика із панцира не висмокче. Якби ми постукали в Артемісові двері та станцювали на порозі канкан, він би нас і не впізнав. Щоб ініціювати процес відновлення спогадів, потрі­бен особливий спусковий механізм.

Рутові не сподобалося, що з ним сперечаються.

— По-перше, не називай мене Джуліусом. По- друге, роби, що я тобі сказав, коню, або я уріжу тобі бюджет. А по-третє, що таке канкан?

Фоулі закотив очі.

— Забудьте. Зміни в режимі нагляду я організую.

— Розумне рішення,— похвалив Рут і витяг з ки­шені вібруючий телефон. Кілька секунд послухав, схвально буркнув.— А зараз забудьте Фаула,— ска­зав він, ховаючи телефон.— Трабл знайшов генерала Скалена. Він в Е37. Холлі, ти зі мною. Фоулі, ти ле­тиш за нами в технічному транспортері. Генералові явно захочеться поговорити.

Небесне місто прокидалося для ранкових справ. Хоча називати їх ранковими було б помилкою, адже під землею було лише штучне освітлення. За люд­ськими стандартами Небесне місто було чимось на кшталт великого села, і мешканців у ньому було мен­ше за десять тисяч. Але в ельфійських масштабах це був найбільший мегаполіс від часів Антарктиди, значна частина якої була похована під триповерхо­вим доком для транспортерів Атлантиди нової.

ЛЕПівський крейсер командира Рута прорвався через загачені в годину пік вулиці. Його магнітне поле автоматично відсувало інші транспортні засоби на сусідні смуги. Рут і Холлі сиділи на задньому си­дінні. З кожною хвилиною ситуація ставала дедалі дивнішою. Спочатку зникає Скален, а тепер локатор показує, що він хоче поговорити з командиром Рутом.

— Що ти про це думаєш? — нарешті запитав Рут.

Ось чому він був таким гарним командиром — він поважав думку своїх офіцерів.

— Не знаю. Це може бути пастка. Що б там не трапилося, але йти туди самому вам не можна.

Рут кивнув.

— Знаю. Навіть я не такий упертий. До того ж Трабл може і владнати ситуацію, доки ми туди діста­немося. Йому не дуже подобається чекати наказів. Він мені когось нагадує, еге ж, Холлі?

Холлі криво всміхнулася, немов од болю скриви­лася. Не раз їй дорікали, що вона не звертає уваги на накази і не чекає на підмогу.

Рут підняв звукоізоляцію між ними і водієм.

— Потрібно поговорити, Холлі. Про чин майора.

Холлі глянула в очі начальника. Вони сповнилися сумом.

— Підвищення я не отримала,— видихнула вона, несила приховати полегшення.

— Ні. Ні, ти його отримала. Отримаєш. Офіційне оголошення зроблять завтра. Перша жінка-майор в історії Рекону. Неабияке досягнення.

— Але, командире! Я не вважаю...

Рут підняв палець, наказуючи замовкнути.

— Хочу щось тобі розказати, Холлі. Про свою кар’єру. Власне, це метафора про твою кар’єру, тож слухай уважно і спробуй зрозуміти. Багато років тому, коли ти ще носила комбінезончика із клапаном на дупці, я був молодим і гарячим новобранцем у Реконі. Мені подобався запах свіжого повітря. Кожна мить, яку я проводив на місячному світлі, була незабутньою.

Холлі навіть не довелося докладати зусиль, щоб уявити себе на місці командира. Саме так вона сама почувалася, коли мандрувала на поверхню.

— Тож я намагався виконувати свою роботу яко­мога краще, і як виявилося, трохи перестарався. Од­ного дня мене підвищили.

Час від часу Рут клацав очищувальною кулькою біля кінчика сигари, тож запаху в машині не було. Винятковий жест.

— Майор Джуліус Рут. Це останнє, чого мені тоді хотілося, тож я покрокував до кабінету командира і так йому і заявив. Я польовий офіцер, сказав я. Не хочу сидіти за столом і заповнювати електронні звіти. Можеш мені не вірити, але я мало не героєм почувався, так розпалився.

Холлі спробувала набрати здивованого вигляду, але вийшло не дуже добре. Командир мало не весь час розпалювався, навіть щоки червоніли, тому його і називали позаочі Буряком.

— Але мій командир сказав таке, що змінило моє рішення. Хочеш знати, що саме?

І Рут продовжив розказувати, навіть не дочекав­шись відповіді.

— Мій командир сказав: «Джуліусе, це підвищен­ня не для тебе, воно для Народу».— І Рут звів одну брову.— Розумієш, до чого я веду, га?

Холлі знала, що він хотів сказати. Саме це було слабким місцем у її аргументах.

Рут поклав їй на плече руку.

— Народу потрібні гарні офіцери, Холлі. Потріб­ні такі ельфи, як ти, щоб захищати їх від Людей Бру­ду. Чи хотів би я літати під зорями, щоб вітер дзве­нів у вухах? Так. Та чи було б від мене стільки ж користі? Ні.

Рут замовк, утягнув сигарний дим. Блиснула очи­щувальна кулька.

— Ти чудовий офіцер Рекону, Холлі. Одна з най­кращих. Трохи імпульсивна, не дуже поважаєш на­чальство, але маєш добру інтуїцію. Я б навіть і не думав відзивати тебе від активних дій, коли б не був переконаний, що під землею ти б краще попрацюва­ла на ЛЕП. Зрозуміла?

— Так, командире,— похмуро відповіла Холлі.

Він має рацію, навіть якщо егоїстична частина її душі і не готова цього визнати. Принаймні, вона буде контролювати спостереження за Фаулом, доки нова посада не прив’яже її до підземного світу.

— Посада майора має свої переваги,— сказав Рут.— Іноді, просто заради того, щоб відволіктися від нудьги, можна придумати собі якесь завдання Так щоб вибратися на поверхню. У Гаваї, наприклад Чи там у Нову Зеландію. Поглянь на Трабла Кельпа. Це вже нове покоління майорів, більш практичне. Мабуть, саме такі ЛЕП і потрібні.

Холлі розуміла, що командир намагається пом’якшити удар. Щойно вона отримає майорські жолуді на лацкан, на поверхні з’являтиметься набагато рід­ше. І то коли пощастить.

— Я ризикую своєю головою, Холлі, рекоменду­ючи тебе на майора. Твоя кар’єра була повна усіля­ких подій, м’яко кажучи. Якщо ти хочеш відмови­тися від підвищення, кажи зараз, і я відкличу твою кандидатуру.

«Останній шанс,— подумала Холлі.— Зараз або ніколи».

— Ні,— сказала вона.— Я не відмовлюся. Як мож­на? Хто знає, коли з’явиться новий Артеміс Фаул?

Холлі чула свій голос немов здалеку, наче говорив хтось інший. Так і чула дзвони довічної нудьги у ву­хах. Офісна робота. Вона отримала офісну роботу.

Рут поплескав її по плечу, і велетенська рука мало повітря із легень не вибила.

— Знаю,— зітхнула Холлі, і в голосі не було ані нотки полегшення.

Поліцейський крейсер зупинився біля Е37. Рут відчинив двері автомобіля і звісив ноги, щоб вийти, але зупинився.

— Якщо це має хоч якесь значення,— він сказав тихо, майже ніяково,— я тобою пишаюся, Холлі.

І пішов. Ступив на вулицю до юрби офіцерів ЛЕП, що наставили свою зброю на шахту підйомника.

«Це має значення,— подумала Холлі, спостеріга­ючи, як Рут одразу взяв ситуацію під свій конт­роль.— Велике значення».

Підйомники були природними отворами, крізь які магма піднімалася від ядра землі на її поверхню. Більшість із них вели на дно океанів, підігріваючи теплі течії і підживлюючи глибинне життя, але були й такі, що виводили гази на поверхню сухої місце­вості крізь щілини і розколини. ЛЕП користувалася силою магми, щоб піднімати своїх офіцерів на по­верхню в титанових яйцеподібних транспортерах. Можна було і сплячою шахтою скористатися, щоб піднятися неквапливо. Е37 виходила на поверхню в центрі Парижа і до недавнього часу її використо­вували лише гобліни для своїх контрабандних опе­рацій. Термінал багато років був закритий для публі­ки, його навіть ремонтувати не думали. Саме зараз єдиними відвідувачами Е37 були члени знімальної групи, які робили фільм про повстання Б’ва Келл. Роль Холлі грала трикратна володарка премії АМП Скайлар Піт, а Артеміса Фаула створили з допомо­гою комп’ютера.

Коли приїхали Холлі з Рутом, майор Трабл Кельп уже розташував навколо входу до терміналу три гру­пи захвату ЛЕП.

— Доповідай, майоре,— наказав Рут.

Кельп махнув рукою на вхід.

— Увійти можна, вийти — ні. Усі допоміжні вихо­ди уже давно обвалилися, тож якщо Скален там, йому доведеться пройти повз нас, щоб дістатися дому.

— А ми переконані, що він там?

— Ні,— зізнався майор Кельп.— Упіймали його сигнал. Але хто б там не допоміг йому втекти, він міг зробити розтин на голові генерала і витягти переда­вач. Точно нам відомо тільки те, що хтось із нами грається. Я послав двох найкращих реконівських крилатих ельфів, і вони повернулися ось із чим.— І Трабл передав їм звукову пластину.

Такі пластини, розміром із ніготь великого паль­ця, використовували для того, щоб записувати при­вітання із днем народження. Ця пластина була у ви­гляді іменинного торта. Рут стиснув її пальцями. Тепло тіла активує мікрочіп.

Із крихітної колонки залунав шиплячий голос, що через дешевий матеріал був іще більш рептильним.

— Руте,— сказав голос.— Я говоритиму з тобою. Розкажу тобі велику таємницю. Приведи жінку, Хол­лі Шорт. Її одну, більше нікого. Прийде хтось іще, і загине багато. Мої друзі про це подбають...

Повідомлення закінчилося традиційною мело­дією, що так не пасувала до змісту.

Рут вилаявся.

— Гобліни. Обожнюють драму.

— Це пастка, командире,— не вагаючись сказала Холлі.— Минулого року саме ми були в лабораторії Кобой. Гобліни вважають, що саме ми винні в пораз­ці повстання. Якщо ми туди підемо, хтозна, що на нас там чекатиме.

Рут схвально кивнув.

— Ти вже і думаєш, як майор. Ризикувати не мож­на. Які у нас варіанти, Трабле?

— Якщо ви туди не підете, загине багато. Якщо підете, загинете ви.

— Не дуже великий вибір. Чи не можете розпові­сти чогось більш приємного?

Трабл опустив візор і звірився з міні-екраном на плексигласі.

— Нам удалося повернути до робочого стану ска­нери безпеки терміналу і провести термальне скану­вання. Знайшли одне джерело тепла на вході в ту­нель, тож Скален один, якщо це він. Що б він там не робив, у нього немає ніякої відомої нам зброї чи ви­бухової речовини. Лише кілька батончиків із жуків і стара добра аш два о.

— Виверження магми очікується? — запитала Холлі.

Трабл провів указівним пальцем по подушечці на лівій рукавичці — прокрутив інформацію на моніторі.

— Найближчі два місяці нічого. Цей підйомник пульсуючий. Тож Скален не планує вас підсмажити.

Щоки у Рута розжеврілися, як вугілля.

— Дарвіт! — знову не втримався він,— Я думав, що з гоблінами ми покінчили. У мене така спокуса послати туди оперативника і вважати, що Скален блефує.

— Я б саме це і порадив,— погодився Трабл.— У нього там немає нічого такого, що б вам зашкоди­ло. Дайте мені п’ять ельфів, і ми запхаємо Скалена до фургона так швидко, що він навіть не встигне второпати, що його заарештували.

— Я так розумію, що чіп, який має навіяти сон, не працює? — запитала Холлі.

Трабл знизав плечима.

— Мусимо визнати, що ні. Він не функціонував, доки ми сюди не приїхали, а тут на нас уже чекала пластина. Скален знав, що ми прийдемо. Навіть по­відомлення залишив.

Рут стукнув кулаком по долоні.

— Я мушу йти. Всередині безпосередньої небезпе­ки немає, і ми не маємо підстав припустити, що Ска­лен не винайшов спосіб, як утілити свої погрози в життя. Власне, вибору в мене немає. Я не можу на­казати вам іти зі мною, капітане Шорт.

У Холлі шлунок у вузол зав’язався, але вона про­ковтнула страх. Командир має рацію. Іншого вибору немає. Отаке воно, життя офіцера ЛЕП. Захищати Народ.

— Наказувати не потрібно, командире. Я йду до­бровільно.

— Добре. А тепер, Трабле, пропусти транспортер Фоулі через барикади. Піти-то ми підемо, але ж ми не можемо йти неозброєними.

У Фоулі в міні-транспортері було більше зброї, ніж в арсеналі людської поліції будь-якої країни. Ко­жен сантиметр стіни мав чи то якийсь кабель, чи гвинтівку, що бовталася на гачку. Кентавр сидів по­середині і налаштовував «Нейтрино». Кинув його Холлі, щойно вона зазирнула.

Вона спритно піймала пістолета.

— Гей, обережніше!

Фоулі гмикнув.

— Не хвилюйся. Спусковий гачок іще не закодо­вано. Ніхто не може стріляти із нього, доки ком­п’ютер не зареєструє його як власника. Навіть якщо зброя потрапить до лап гоблінів, скористатися нею вони не зможуть. Моя остання розробка. Після по­встання Б’ва Келл мені здалося, що настав час обно­вити нашу систему захисту.

Холлі обхопила рукоятку пістолета. Червоний вогник сканера пробіг по всій довжині пластикової ручки і змінився на зелений.

— Ну от. Тепер ти власник. Віднині «Нейтри- но-3000» належить одній-єдиній жінці.

Холлі зважила прозорий пістолет у руці.

— Занадто легкий. Мені більше «2000» подоба­ється.

Фоулі вивів на настінний монітор технічні харак­теристики моделі.

— Легкий, але ти до нього звикнеш. Іще один плюс — немає металевих частин. Живиться кінети­кою, рухами твого тіла, завдяки ядерному акумуля­тору. Звісно, підключається до системи наведення шолома. Корпус напрочуд міцний. Я б сказав, що це крута штука.

Фоулі передав Рутові більшу модель.

— Кожен постріл реєструється на комп’ютері ЛЕП, тож ми можемо визначити, хто стріляв, коли стріляв і в якому напрямку. Це збереже міжнародній комісії багато комп’ютерного часу,— підморгнув він Холлі.— Тобі це має сподобатись.

Холлі покосилася на кентавра. Вона добре знала ту міжнародну комісію. Вони вже провели щодо неї дна розгляди і не відмовилися б від третього. Коли є щось гарне у підвищенні, так це можливість поба­чити вираз їхніх облич, коли командир пришпилить майорські жолуді їй на лацкан.

Рут підкинув пістолета в руці.

— Так, тепер можемо стріляти. А якщо нас підстрелять?

— Не підстрелять,— відмахнувся Фоулі.— Я хак­нув сканери терміналу і підключив ще кілька своїх сенсорів. Там немає нічого такого, що б вам зашко­дило. В найгіршому випадку перечепитесь та вивихнете ногу.

У Рута аж шия почервоніла.

— Фоулі, чи не нагадати тобі, що твої сенсори вже колись обдурили? В цьому самому терміналі, якщо мені не зраджує пам’ять.

— Добре, добре. Не хвилюйтеся, командире,— крізь зуби відповів Фоулі.— Минулий рік я не забув. Як я міг, коли Холлі кожні п’ять хвилин мені про це нагадує?

Кентавр поставив на лавку дві закритих валізи. Він набрав код на замках, кришки відкинулися.

— Реконівські костюми наступного покоління. Хотів показати на конференції наступного місяця, але якщо сам командир береться до справи, беріть їх уже сьогодні.

Холлі витягла костюм із валізки. Той блиснув і набув того ж кольору, що і стіни транспортера.

— Тканина, власне, вироблена із камуфляжної фольги, тож ви весь час будете віртуально сховани­ми. І захист умикати не потрібно буде,— пояснив Фоулі.— Звісно, цю функцію можна вимкнути. В костюм убудовані крила. Вони мають спеціальну систему, що гасить усі звуки,— абсолютно нова кон­цепція. Живляться від батареї на паску, і кожне кри­ло має сонячну міні-батарею на випадок польотів над землею. Костюми мають компенсатори тиску, які дозволяють переходити із одного середовища в інше без будь-яких незручностей.

Рут підняв другий костюм.

— Вони ж коштують силу-силенну грошей.

Фоулі кивнув.

— Навіть не уявляєте скільки. Половина мого бю­джету за минулий рік пішла на розробку цих костю­мів. Але старих костюмів вони ще років із п’ять не замінять. Ці два — єдині діючі моделі, що ми маємо, тож я буду дуже вдячний, якщо ви їх повернете. Вони протиударні, вогнетривкі, невидимі для рада­рів і безперервно надсилають діагностичну інформа­цію до Поліцейської Плази. Ті шоломи, що ми зараз маємо, надсилають нам важливу інформацію, але повий костюм додає ще один потік, з якого ми мо­жемо дізнатися, чи не заблоковані ваші артерії, чи не зламані кістки і навіть чи не пересохла шкіра. Така собі літаюча клініка. На грудях навіть є куленепробивна пластина, на випадок, якщо у вас стрілятимуть люди.

Холлі піднесла костюм до зеленого плазмового екрана. Камуфляжна фольга відразу ж стала смараг­довою.

— Мені подобається,— сказала вона,— Зеле­ний — мій колір.

Трабл Кельп наказав принести кілька прожекто­рів, що лишилися після зйомок, і спрямувати світло на нижній рівень порту. Яскраве світло вихоплюва­ло кожну порошинку, що танцювала в повітрі, і від цього все стало схожим на підводний світ. Командир Рут і капітан Шорт увійшли до приміщення. Візори опущені, зброя напоготові.

— Що скажете про костюм? — запитала Холлі, ав­томатично спостерігаючи за різноманітними дис­плеями з внутрішнього боку візора.

У стажерів ЛЕП часто виникають труднощі, бо по­трібно розвивати подвійне фокусування та дивитися і на територію, і на екрани шолома. Дуже часто спра­ва закінчувалася так званою «повною вазою», тобто офіцерів ЛЕП просто нудило у власний шолом.

— Непогано,— відповів Рут.— Легенький як пі­р’їнка, і навіть здогадатися не можна, що в нього є крила. Не переказуй мої слова Фоулі, у нього й без того кирпа гнута.

— Мені нічого не потрібно переказувати, коман­дире,— пролунав у навушнику голос Фоулі. Колонки були новими, геле-вібраційними, тож відчуття було таке, немов у шоломі сидів сам кентавр.— Я з вами щокроку, стежу із транспортера, звісно.

— Звісно,— сухо кинув Рут.

Ельфи обережно пройшли повз лінію кабінок для перевірки документів. Фоулі запевнив, що безпосе­редньої небезпеки в цій частині терміналу немає, але кентавр уже колись помилявся. А помилка може ко­штувати життя.

Знімальна група вирішила, що власного пилу в терміналі не вистачає, тож сірої піни набризкали в кожному кутку. Навіть кинули на одну купу бруду голову ляльки. Стіни і ескалатор зачорнили, немов там лишилися сліди від лазерів.

— Нічого собі настріляли,— посміхнувся Рут.

— Трохи перебільшили. Сумніваюся, чи було тоді хоч із десяток пострілів.

Вони пройшли через зал посадки і увійшли в зону доків. Транспортер, яким користувалися гобліни для своїх контрабандних операцій, розібрали, і тепер він відпочивав осторонь. Новий транспортер пофарбу­вали блискучою чорною фарбою, щоб він здавався більш зловісним, і на ніс причепили якусь гоблін­ську прикрасу.

— Скільки ще? — сказав Рут у мікрофон.

— Пересилаю план терміналу на ваші шоломи,— відповів Фоулі.

За секунду на візорах з’явився план. Він трошки збивав із пантелику, бо вони, власне, дивилися звер­ху на самих себе. В приміщенні було три джерела те­пла. Два, розташовані майже поряд, повільно просу­валися до виходу в шахту. Холлі і командир. Третя фігура стаціонарно перебувала на вході в тунель. За кілька метрів від третьої фігури термо-скан ви­світлював усю територію через тепло від Е37.

Вони дійшли до дверей — два метри сталі, що від­діляли вихід у тунель від решти терміналу. Над маг­нітними рейками колись погойдувалися транспор­тери, чекаючи на свою чергу до виходу в шахту. Двері були зачинені.

— Ти можеш їх відчинити дистанційно, Фоулі?

— Звісно, командире. Мені вдалося абсолютно ге­ніально підключити свою операційну систему до старих комп’ютерів терміналу. І то було не так легко, як здається...

— Повірю тобі на слово,— сказав командир, пере­биваючи Фоулі.— Просто натисни кнопку, поки я не вийшов звідси і не набив тобі пельку.

— Деякі речі ніколи не змінюються,— пробурмо­тів Фоулі, натискаючи кнопку.

Вхід до тунелю смердів, як бластерна гармата. Зі стелі звисали застиглі краплини розплавленої руди, а зем­ля під ногами була потрісканою і ненадійною. Кожен крок лишав глибокий слід на кірці сажі. Тягнувся по ній іще один ланцюжок слідів, і вів він до темної по­статі, що згорбилася на землі близько шахти.

— Он він,— сказав Рут.

— Побачила.— Холлі навела промінь лазерного світла на тулуб істоти.

— Тримай його,— наказав командир.— Я спуска­юсь.

Рут пішов по тунелю, намагаючись не потрапити під лінію вогню Холлі. Якщо Скален ворухнеться, Холлі доведеться стріляти. Але генерал, якщо то був він, лишався нерухомим. Його повністю прикривав плащ із каптуром.

Командир увімкнув динаміки на шоломі, щоб його можна було почути крізь завивання вітру.

— Гей, ти! Стань обличчям до стіни. Поклади руки за голову.

Фігура не ворухнулася. Холлі так і думала. Рут підступився ближче, тримаючись напоготові, на зігнутих колінах, готовий стрибати. Він тицьнув у плече істоти «Нейтрино-3000».

— Піднімайся, Скалене.

Легенького поштовху виявилося достатньо, щоб гоблін завалився. Він упав на підлогу тунелю облич­чям догори. Над ним, як сполохані кажани, здійня­лися пластівці сажі. Каптур збився набік, відкривши обличчя і, що найважливіше, очі.

— Це він,— сказав Рут.— Його замесмеризували.

Почервонілі вузькі очі генерала були порожні. Ситуація дуже серйозна, адже тепер зрозуміло, що його втечу спланував хтось інший, і Холлі з Рутом втрапили в пастку.

— Пропоную забиратися звідси,— сказала Хол­лі.— Негайно.

— Ні,— нахилився над гобліном Рут.— Коли вже ми тут, маємо забрати із собою Скалена.

Вільною рукою він схопив гобліна за комір і при­готувався ривком поставити його на ноги. Пізніше Холлі зазначить у своєму звіті, що саме від тієї миті усе пішло геть не так, як мало. Рутина — хоча і трохи дивна — раптом перетворилася на щось жахливе.

— Не чіпай мене, ельфе,— сказав голос. Сичавий гоблінський голос. Голос Скалена. Але як таке може бути? Губи у генерала не ворушилися.

Рут відсахнувся, але опанував себе.

— Що тут відбувається?

Солдатська інтуїція Холлі дзижчала в потилиці.

— Що б то не було, нам це не сподобається. Ході­мо, командире. Просто зараз.

Рут замислився.

— Голос лунає із його грудей.

— Може, операція? — припустила Холлі.— Ході­мо звідси.

Командир нахилився, відкинув плащ Скалена. До грудей генерала була прив’язана металева коробоч­ка. Тридцять на тридцять сантиметрів, з маленьким екраном по центру. На екрані світилося неясне об­личчя. Саме воно і говорило.

— Ага, Джуліусе,— сказало воно голосом Скале­на.— Я знав, що ти прийдеш. Славнозвісне его ко­мандира Рута не дозволить йому триматися осто­ронь. Явна пастка, і ти прийшов прямісінько до неї.

Голос був точно Скаленів, але було щось таке в побудові фраз, у модуляціях... Занадто витончене для гобліна. Витончене і дуже знайоме.

— Ти ще не здогадалася, капітане Шорт? — ска­зав голос. Тепер він змінився. Перейшов на вищі ре­гістри. Тон уже не був ані чоловічим, ані гоблін­ським.

«Це говорить жінка,— подумала Холлі.— Жінка, яку я знаю».

На екрані з’явилося обличчя. Прекрасне і зле. Очі аж світилися від ненависті. Обличчя Опал Кобой. Більша частина голови була вкрита пов’язками, але впізнати можна було.

Холлі квапливо заговорила в мікрофон шолома.

— Фоулі, у нас проблема. Опал Кобой на волі. По­вторюю: Опал Кобой на волі. Це пастка. Оточуйте територію, периметр п’ятсот метрів, везіть цілите­лів. Будуть постраждалі.

Обличчя на екрані зареготало, крихітні зуби піксі блиснули, немов перлини.

— Можеш говорити що завгодно, капітане Шорт. Фоулі тебе не чує. Мій прилад блокує передачу да­них. 1 сонний чіп теж, і скан, який, думаю, ви запус­тили до того, як іти сюди. Втім, ваш приятель-кен- тавр може вас бачити. Я лишила йому його дорогоцінні камери.

Холлі наблизила зображення Опал. Якщо Фоулі отримає картинку піксі, про все інше він здогада­ється.

Кобой знову розреготалася. Опал явно насоло­джувалася ситуацією.

— Дуже добре, капітане. Ти завжди була розум­ною. Відносно, звісно. Покажеш Фоулі моє обличчя, і він оголосить тривогу. Не хочеться тебе розчарову­вати, Холлі, але прилад зроблено з особливого сплаву, невидимого для штучного ока. Фоулі не побачить нічого, крім легенького мерехтіння.

Секретний сплав розроблявся для космічних транспортних засобів. Він абсорбував усі хвилі відо­мих сигналів, людських та ельфійських, тож був вір­туально невидимим для механічних пристроїв. Його виробництво було неймовірно дорогим. Навіть така невеличка кількість, якою було вкрито апарат Ко­бой, коштувала цілий склад золота.

Рут швидко випрямився.

— Тут усе проти нас, капітане. Виходимо звідси.

Але полегшення Холлі не відчула. Кобой так легко не відпустить. Просто так вони звідси не вийдуть. Якщо Фоулі зміг хакнути комп’ютер, то і Кобой зможе.

Сміх Опал перетворився на істеричний регіт.

— Виходити? Чудова тактика, командире. Вам по­трібно попрацювати над своїм словниковим запа­сом. Що далі? Прикриття?

Холлі відстебнула клапан на рукаві, під яким хо­валася гномська клавіатура. Вона швидко відкрила базу даних ЛЕП, знайшла файли щодо Опал Кобой.

— Опал Кобой,— сказав голос капрала Фронд. У ЛЕП завжди користувалися голосом Лілі Фрод для озвучки інформаційних відео. Вона була гламурною та елегантною, з шовковистими білявими локонами і наманікюреними нігтями дюйм завдовжки, абсо­лютно непридатними для польових умов.— Ворог ЛЕП номер один. Зараз перебуває під наглядом у клініці Дж. Аргона. Опал Кобой — сертифікований ге­ній. Результати стандартного тесту — 300 балів. Підозри на манію величності і маніакальну одержи­мість. Дослідження зазначають, що Кобой може бути патологічною брехухою і страждати на легку форму шизофренії. За більш детальною інформацією звер­ніться, будь ласка, до центральної бібліотеки ЛЕП на другому поверсі Поліцейської Плази.

Холлі закрила файл. Одержимий геній і патоло­гічна брехуха. Саме те, що потрібно. Інформація не дуже допомогла. Вона і сама це знала. Опал на свобо­ді, хоче їх убити і виявилася досить розумною, щоб розробити план, як саме це здійснити.

Опал насолоджувалася своїм тріумфом.

— Ви навіть не знаєте, як довго я чекала на цю мить,— сказала піксі й замовкла.— Ні, знаєте. Врешті- решт, саме ви зруйнували мої плани. А тепер я впій­мала вас обох.

Холлі була спантеличена. Може, Опал і має сер­йозні проблеми з психікою, але її аж ніяк не можна вважати дурною. До чого всі ці розмови? Від чого вона намагається їх відволікти?

Така сама думка майнула і у Рута.

— Холлі! Двері!

Холлі швидко обернулася і побачила, як почали зачинятися двері. Ще трохи, і вони будуть повністю відрізані від ЛЕП, а їхня доля цілком залежатиме від Опал Кобой.

Холлі прицілилася в магнітні ролики на верхній планці дверей, зробила один за одним кілька пострі­лів із «Нейтрино». Двері смикнулися, але не зупи­нилися. Двоє роликів вилетіли, але рушійна сила масивної плити все одно тримала їх на місці. З лихо­вісним гуркотом двері зачинилися.

— Нарешті ми одні,— сказала Опал голосом не­винної студентки-ельфійки на першому побаченні.

Рут наставив зброю на прилад, прилаштований до грудей Скалена, немов це могло хоч якось зашкоди­ти Кобой.

— Чого ти хочеш? — запитав він.

— Ти знаєш, чого я хочу,— відповіла Опал.— Пи­тання в тому, як мені це отримати? Який вид помсти задовольнить мене більше? Звісно, ви обидва помре­те, але цього недостатньо. Мені хочеться, аби ви страждали, як я, скомпрометовані та знехтувані. Принаймні, хтось один. Іншого принесу в жертву. Байдуже кого.

Рут відступив до бластових дверей, помахав ру­кою Холлі, щоб та підійшла.

— Варіанти? — прошепотів він, повернувшись спиною до приладу Кобой.

Холлі підняла візора, витерла з лоба піт. Шолом був обладнаний кондиціонером, але іноді піт не мав жодного відношення до температури.

— Треба вибиратися,— відповіла вона.— Шахта.

Рут кивнув.

— Згоден. Піднімемося вгору, щоб вийти поза межі дії блокатора сигналів Кобой і викличемо ма­йора Кельпа.

— А Скален? Він замесмеризований до безтями і сам про себе не подбає. Якщо ми втечемо, Опал прибере його як свідка.

Така вже злодійська логіка. Ті, хто воліють підко­рити світ, не гидують і тим, щоб прибрати зі свого шляху собі подібних.

Рут аж загарчав.

— Мало того, що ми через гобліна вскочили в таку халепу, так тепер іще і спасати його! Беремо Скалена із собою. Стрільни кілька разів в оту коро­бочку у нього на грудях, і коли вона перестане дзиж­чати, я перекину генерала через плече, і поліземо до Е37.

— Зрозуміло,— сказала Холлі, переводячи на­стройки зброї на мінімум.

Частина заряду потрапить і до Скалена, але за­вдасть шкоди не більше, ніж пересушені на кілька хвилин зіниці.

— Не звертай уваги на піксі. Що б вона там не го­ворила, роби свою справу.

— Так, сер.

Рут кілька разів глибоко вдихнув. Холлі навіть за­спокоїлася, коли побачила, що командир хвилюєть­ся не менше за неї.

— Гаразд. Починаємо.

Обидва ельфи повернулися і швидко кинулися до непритомного гобліна.

— Ми придумали якийсь планчик? — глузливо запитала Кобой з маленького екрана.— Щось гені­альне, сподіваюсь. Щось таке, чого я не передбачи­ла?

Похмура Холлі намагалася не прислухатися до її слів, але вони все одно проникали в мозок. Щось ге­ніальне? Навряд чи. Просто зараз це єдиний варіант. Щось таке, що Кобой не передбачила? Сумнівно. Опал могла цілий рік до цього готуватися. Чи не ста­неться так, що вони робитимуть саме те, що їй по­трібно?

— Сер...— почала Холлі, але Рут уже зайняв по­зицію біля Скалена.

Холлі випустила в маленький екран шість зарядів. Усі шість потрапили в піксельне зображення Кобой. Її обличчя зникло за шквалом перешкод. Між мета­левими частинами проскочили іскри, з динаміків повалив кислотний дим.

Рут затримався на мить, чекаючи, коли розподі­литься заряд, і схопив Скалена за плечі.

Нічого не сталося.

«Я помилялася,— подумала Холлі, видихнувши. Вона навіть і не усвідомлювала, що затримала по­дих.— Я помилялася, дякувати богам. Опал не має плану». Але це було не так, і Холлі сама тому не ві­рила.

Коробочка на грудях у Скалена була прикріплена окто-ланцюгами. Таку систему з восьми телеско­пічних кабелів часто використовували в ЛЕП, щоб утримувати небезпечних злочинців. Замикати і від­микати замок можна було дистанційно, і коли лан­цюги були вже замкнуті, відімкнути їх можна було або з пульта, або точильником. Щойно Рут нахилив­ся, окто-ланцюги клацнули і захлеснулися навколо командира, звільнивши Скалена. Коробочка опини­лися на грудях Рута.

На зворотному боці приладу з’явилося обличчя Кобой.

— Командире Рут,— сказала вона, аж задихаю­чись від люті,— схоже, тепер ти жертва.

— Дарвіт! — вилаявся Рут і стукнув прилад руко­яткою пістолета.

Кабелі стиснулися ще більше, і Рут уже ледь міг дихати. Холлі почула, як хруснуло кілька ребер. Ко­мандир ледь утримався на ногах. На його торсі за­танцювали магічні сині іскорки, автоматично зцілю­ючи переламані кістки.

Холлі кинулася на допомогу, але не встигла навіть добігти до командира, як прилад гарячково запікав. Чим ближче вона підходила, тим голосніше він пікав.

— Не підходь,— гаркнув Рут.— Не підходь. Це спусковий механізм.

Холлі зупинилася і у відчаї ударила кулаком пові­тря. Рут має рацію. Вона вже чула про спускові механізми наближення. Гноми використовують їх у шах­тах. Закладають у тунель вибухівку, активують спусковий механізм і кидають із небезпечної відста­ні камінь.

На екрані знову з’явилося обличчя Опал.

— Послухайся Джуліуса, капітане Шорт,— пора­дила піксі.— Саме зараз варто бути дуже обережни­ми. Твій командир має слушність: сигнал, який ти чуєш,— дійсно спусковий механізм. Підійдеш за­близько, і його рознесе на шматки вибуховим гелем, що міститься всередині металевої коробки.

— Припини читати лекції та скажи, що тобі по­трібно,— рикнув Рут.

— Ну ж бо, командире! Терпіння. Твоїм хвилю­ванням скоро край. Власне, вони вже скінчилися, тож чому б тобі просто не почекати, доки сплинуть твої останні секунди?

Холлі обійшла командира, намагаючись не при­скорювати пікання таймера, стала спиною до шахти.

— Вихід існує, командире,— сказала вона.— Мені просто потрібно подумати. Хвилину, щоб усе обмір­кувати.

— Дозволь мені допомогти усе обміркувати,— глузливо сказала Кобой, і лють спотворила її дитяче личко.— Твої приятелі зараз намагаються пробити­ся сюди з допомогою лазерів, але, звісно, вони не встигнуть. І б’юся об заклад, що мій старий одно­кашник Фоулі прилип до відеоекрана. Що ж він там бачить? Бачить свою приятельку Холлі Шорт, яка наставила пістолета на свого командира. Навіщо вона це зробила?

— Фоулі про все здогадається,— сказав Рут. — Він уже тебе перемагав.

Опал зміцнила хватку опто-кабелів, змусивши ко­мандира впасти на коліна.

— Може, і здогадається. Якщо матиме час. Але вам не пощастило, час майже вийшов.

На Рутових грудях засвітилися цифри. Усього дві.

Шість і нуль. Шістдесят секунд.

— Одна хвилина життя, командире. Як почува­єшся?

Цифри ожили.

Цокання, пікання і знущання Опал впивалися в мозок Холлі.

— Вимкни, Кобой. Вимкни або, присягаюся, я...

Опал розреготалася. Регіт луною прокотився по тунелю, немов звідти неслося скреготіння гарпій.

— А то що? Що саме ти зробиш? Помреш поруч із командиром?

Знову хруст. Іще кілька ребер зламалося. Блакитні іскорки закрутилися по тілу Рута, немов зірки в ура­гані.

— Іди,— прогарчав він.— Холлі, я наказую тобі покинути мене.

— З усією до вас повагою, командире,— не можу. Це іще не кінець.

— Сорок вісім,— радісно проспівала Опал.— Со­рок сім.

— Холлі! Іди!

— Я б послухалася на твоєму місці,— сказала Ко­бой.— На кону інші життя. Рут уже мертвий, чому б не врятувати того, кого ще можна?

Холлі застогнала. Ще одне невідоме у такому складному рівнянні.

— Кого я можу врятувати? Хто в небезпеці?

— Ніхто, хто є дійсно важливим. Так, двійко Лю­дей Бруду.

«Звісно,— подумала Холлі.— Артеміс і Батлер. Іще двоє, які перешкодили планам Кобой».

— Що ти наробила, Опал? — вигукнула Холлі, на­магаючись перекричати цокотіння спускового меха­нізму і завивання вітру.

Кобой надула губки, немов дитина, яка завинила.

— Боюся, через мене твої друзі-люди вскочили в халепу. Саме зараз вони крадуть пакуночок із «Між­народного банку» в Мюнхені. Такий собі невеличкий подаруночок від мене. Якщо юний Фаул такий ро­зумний, яким усі його вважають, пакунка він не від­криє, аж допоки не дістанеться свого номера в готелі «Кронскі». Там він перевірить, чи немає ще яких пас­ток. І тут спрацює біобомба, і «бай-бай, надокучливі люди». Можеш лишатися тут, щоб потім усе поясни­ти. Гадаю, за кілька годин зможеш виправдатися пе­ред трибуналом. Або можеш урятувати друзів.

У Холлі голова пішла обертом. Командир, Арте­міс, Батлер. Усі от-от загинуть. Як вона може вряту­вати всіх? Виходу немає.

— Я полюватиму на тебе, Кобой. Де б ти не була, ніде на цій планеті ти не будеш у безпеці.

— Скільки отрути! А якщо я дам тобі підказку? Маленький шанс виграти?

Рут стояв навколішках, із куточка рота точилася кров. Блакитні іскорки зникли — його магія скінчи­лася.

— Це пастка,— видихнув він, морщачись від кож­ного складу.— Не дозволь надурити себе ще раз.

— Тридцять,— сказала Кобой.— Двадцять дев’ять.

Шолом раптом став затісний.

— Гаразд, гаразд, Кобой. Кажи швидко. Як можна врятувати командира?

Опал театрально повільно набрала повітря.

— На приладі. Там така мила плямочка. Два сан­тиметри діаметром. Червона точка під екраном. Якщо вдарити туди з боку спускового механізму, можна перевантажити систему. Якщо схибиш хоч на волосинку, вибухне гель. Шанс дуже малий, але й він більше, ніж той, що ти мені лишила, Холлі Шорт.

Холлі стиснула зуби.

— Ти брешеш. Навіщо тобі давати мені шанс?

— Не стріляй,— напрочуд спокійно сказав Рут.— Просто іди звідси. Врятуй Артеміса. Це останній мій наказ тобі, капітане. Навіть не думай його ігнорувати.

Але Холлі немов опинилася під товщею води. Усе навколо уповільнилося і наче розтеклося.

— Я не маю вибору, Джуліусе.

Рут спохмурнів.

— Не називай мене Джуліусом! Ти завжди так ро­биш, коли хочеш зробити по-своєму. Врятуй, Арте­міса, Холлі. Врятуй його!

Холлі примружила одне око, прицілилася. Лазер­ний приціл був не таким точним. Вона і без нього впорається.

— Артеміса я врятую потім,— сказала вона.

Після зробила глибокий вдих, затримала повітря і натиснула на курок.

Холлі влучила в червону пляму. Вона точно це знала. Заряд розподілився по приладу, на металевій поверхні немов вогонь спалахнув.

— Я влучила,— крикнула вона зображенню Опал.— Я влучила в червону точку.

Кобой знизала плечима.

— Не знаю. Мабуть, таки на соту долю міліметра схибила. Не пощастило. Я була щирою.

— Ні! — скрикнула Холлі.

Спусковий механізм на Рутових грудях зацокав скоріше, замерехтіли цифри. Лишилося кілька се­кунд.

Командир підвівся, підняв візор шолома. Очі в нього були спокійними і безстрашними. Він з ніж­ністю посміхнувся Холлі. І в тій посмішці не було ніякого звинувачення. У нього навіть щоки не почер­воніли.

— Будь щасливою,— сказав він, і в центрі грудей у нього спалахнуло помаранчеве полум’я.

Вибух усмоктав повітря із тунелю, вимагаючи кисню. Різнокольорові пасма вогню зметнулися вго­ру, немов пір’я птахів під час бійки. Ударною хвилею Холлі відкинуло до стіни. В костюмі полопалися во­локна, перевантажені високою температурою і тис­ком. Циліндрична камера на шоломі вискочила зі свого пазу і покотилася до Е37.

Холлі теж потягнуло в тунель, кидаючи в різні боки, немов гілочку на вітрі. Щойно пролунав вибух, у навушниках автоматично відчинилися захисні глушники звуків. Командир зник у полум’яній кулі. Його більш нема, жодних сумнів. Навіть магія йому б не допомогла. Буває таке, чого не можна виправити.

Усе розташоване біля входу в тунель, у тому числі Рут і Скален, перетворилося на хмару шрапнелі й пилу, маленькі часточки рикошетили від стін туне­лю. Хмара посунулася в бік найменшого опору, тоб­то, слідом за Холлі. Вона ледь устигла активувати крила і піднятися на кілька метрів, як шрапнель про­била діру в стіні під нею.

Холлі зазирнула у величезний тунель. Шолом спо­внився звуками її власного дихання. Командир заги­нув. Повірити не можна. Отак просто, через примху мстивої піксі. Чи була та точка на приладі? Чи вона дійсно схибила? Може, вона ніколи і не дізнається. Але спостерігачі ЛЕП подумають, що то вона при­стрелила свого командира.

Холлі подивилася вниз. Під нею до земної кори опускалося те, що лишилося після вибуху. Уламки наближалися до вируючої магми, спалахували від жару. Усе, що лишилося від Джуліуса Рута, було кре­мовано. На якусь мить мікроскопічні часточки спа­лахнули золотом і бронзою, немов зорі, що падають на землю.

Холлі повисіла так кілька хвилин, намагаючись усвідомити, що сталося. Не змогла. Надто жахливо. Тож вона заморозила біль і провину, лишивши їх на потім. Зараз вона мала виконати наказ. І вона його виконає, навіть якщо це буде останнім, що вона зро­бить, бо це останній наказ Джуліуса Рута.

Холлі збільшила потужність крил і полетіла вго­ру. Потрібно врятувати Людей Бруду.

ФОУЛІ повірити не міг у те, що тра­пилося. Очі надсилали інформацію до мозку, але мозок відмовлявся її сприй­мати. Бо якби йому довелося сприйняти цю інформацію, то довелося б і повірити, що його друг Холлі Шорт щойно пристрелила власного ко­мандира і тепер намагалася втекти на поверхню. Таке абсолютно неможливо, хоча не всі так думали. Кентавровим технічним транспортером тепер ко­мандував відділ внутрішніх справ. Ця операція під­падала під їхню юрисдикцію, тому що в злочині пі­дозрювали офіцера ЛЕП. Усіх співробітників ЛЕП із транспортера вигнали, але Фоулі дозволили лиши­тися просто тому, що він єдиний умів користуватися усім обладнанням.

Командир Арк Сул, гном на службі в ЛЕП, за­ймався справами, пов’язаними з ельфами-поліцейськими. Як на гнома, Сул був винятково високим і худим, немов жираф у шкурі бабуїна. Темне волос­ся він зачісував назад, немов хотів довести, що він хлопець серйозний, а на пальцях і у вухах не було жодної золотої прикраси, якими так полюбляють обвішуватися його родичі. Арк Сул займав найвищу посаду серед усіх гномів у відділі внутрішніх справ; він уважав, що ЛЕП — то купка волоцюг під керів­ництвом такого ж дивака, як і вони самі. А тепер той дивак загинув, його застрелив найбільший волоцюга із них усіх. Холлі Шорт ледь відбилася від звину­вачень у попередніх двох справах. Цього разу їй не втекти.

— Покажи відео ще раз, кентавре,— наказав він, постукуючи по екрану своєю тростинкою. Ця його звичка дуже дратувала.

— Ми вже з десяток разів переглянули,— за­протестував Фоулі.— Не розумію, навіщо робити це ще раз.

Сул так зиркнув на нього своїми червоними очи­ма, що кентавр замовк.

— Не розумієш навіщо? Кентавр не розуміє наві­що? Чого зараз навчають? Ти, Фоулі, тут для того, щоб натискати кнопки, а не висловлювати свої дум­ки. Командир Рут переоцінював важливість твоїх ідей, і куди це його привело, га?

Фоулі проковтнув із десяток саркастичних відпо­відей, що крутилися на язику. Якщо його усунуть від операції, він не зможе допомогти Холлі.

— Дивимося відео ще раз. Так, сер.

Фоулі увімкнув відео з Е37. Неприємні речі. Джу­ліус і Холлі на мить нахилилися над генералом Ска­леном. Вони були дуже схвильовані. А тоді, невідомо з якої причини, Холлі вистрілила в командира яко­юсь запальною кулею. Тут відеотрансляція з обох шоломів припинилася.

— Перемотай на двадцять секунд назад,— нака­зав Сул, нахиляючись до монітора. Він тицьнув трос­тинкою в плазмовий екран.— Що це?

— Обережно з тростинкою,— похмуро сказав кентавр.— Ці монітори дуже дорогі. Мені їх аж з Ат­лантиди привезли.

— Відповідай на запитання, кентавре. Що це та­ке? — Сул двічі стукнув по екрану, щоб довести, як мало уваги він звертає на зауваження Фоулі.

Командир відділу внутрішніх справ показував на ледь помітне мерехтіння на грудях Рута.

— Не знаю,— зізнався кентавр.— Можливе спо­творення зображення через жару, а може, щось із обладнанням чи просто глюк. Мушу протестувати прилади.

Сул кивнув.

— Протестуй, хоча мені здається, нічого не зна­йдеш. Шорт не витримала тиску відповідальності, от і все. Завжди була занадто тендітною. Минулого разу ми її мало не прищулили, але цього разу вона не ви­крутиться.

Фоулі розумів, що він має прикусити язика, але дуже хотілося захистити друга.

— Зручно, чи не так? Спочатку ми втрачаємо звук, тож не знаємо, що вони там говорили. Тоді ба­чимо щось таке, що можна трактувати по-різному, а тепер іще мусимо повірити, що на чесного офіцера щось накотило, і вона пристрелила свого командира, ельфа, що був їй як батько.

— Так, розумію, до чого ти ведеш, Фоулі,— гмик­нув Сул.— Добре. Дуже приємно знати, що ти щось там собі розмірковуєш. Але пропоную виконувати свої обов’язки, гаразд? Ти будуєш прилади, я ними користуюся. От скажімо, що це за новий «Нейтри­но» у наших бойових офіцерів?

— А що з ним? — з підозрою запитав Фоулі.

— Він же персональний для кожного офіцера, правильно? Більше ніхто з нього стріляти не може. І кожен постріл реєструється, так?

— Саме так,— зізнався Фоулі, прекрасно розумі­ючи, до чого веде Сул.

Гном розмахував тростинкою, як диригент па­личкою.

— Отже, все, що нам потрібно зробити,— це пе­ревірити інформацію стосовно капітана Шорт, щоб дізнатися, чи стріляла вона в той час, який зазначено на відео. Якщо стріляла, то запису можна довіряти, і Холлі Шорт справді застрелила свого командира, байдуже, чуємо ми її чи ні.

Фоулі вишкірив свої конячі зуби. Звісно, у цьому є сенс. Він іще півгодини тому про це подумав і знав, що покаже перевірка. Він відкрив записи щодо зброї Холлі, знайшов потрібне місце.

— Зброя зареєстрована о дев’ятій сорок за ельфій­ським часом. Шість пострілів о дев’ятій п’ятдесят шість і ще один другого рівня о дев’ятій п’ятдесят вісім.

Сул із тріумфом ударив тростинкою по долоні.

— Один постріл другого рівня о дев’ятій п’ятдесят вісім. Точно. Що б там не сталося в шахті, Шорт ви­стрілила в командира.

Фоулі аж підстрибнув на своєму кріслі.

— Але постріл другого рівня не міг стати причи­ною такого потужного вибуху. Там же навіть тунель завалило.

— Саме тому Шорт іще не заарештована,— сказав Сул.— Щоб розчистити тунель, знадобиться кілька тижнів. Я уже вислав групу захвату через Е1 до Тари. До Парижа вони полетять над землею і звідти ві­зьмуть слід.

— А що до самого вибуху?

Сул поморщився, немов питання Фоулі було лож­кою дьогтю в бочці меду.

— О, я переконаний, що йому знайдеться пояс­нення, кентавре. Займистий газ, або несправність, або просто не пощастило. Розберемося. А тепер моє найголовніше завдання, і твоє,— повернути капітана Шорт і притягти до суду. Підтримуй зв’язок із гру­пою захвату. Тримай у курсі змін маршруту Шорт.

Фоулі без ентузіазму кивнув. Холлі досі була в шо­ломі. А шолом ЛЕП може засвідчити її особистість і надіслати діагностичну інформацію до комп’ютера Фоулі. Ані звуку, ані зображення не було, проте вони мали достатньо інформації, щоб відстежити Холлі, де б вона не була на землі чи під нею. Саме зараз вона перебувала в Німеччині. Серцебиття було дещо при­скореним, але в цілому вона була в порядку.

«Чому ти втекла, Холлі? — подумки запитав Фоулі відсутню подругу.— Якщо ти не винна, чому втекла?»

—- Скажи мені, де зараз капітан Шорт,— наказав Сул.

Кентавр вивів інформацію із шолома Холлі на плазмовий екран.

— Вона досі в Німеччині. В Мюнхені, якщо точні­ше. Зараз не рухається. Може, вирішить повертатися додому.

Сул нахмурився.

— Сумніваюся, кентавре. Вона гнила. Наскрізь.

Фоулі зчепив зуби. Правила поведінки дозволяли звертатися до іншої істоти такими словами, як «ельф», «кентавр», «гном», лише якщо ви були дру­зями. А Сул йому не друг. І нікому він не друг.

— Точно цього сказати не можна,— кинув Фоулі крізь зуби.

Сул нахилився до плазмового екрана. Його об­личчя розпливлося в посмішці.

— Власне, кентавр, тут ти помиляєшся. Можна сказати, що капітан Шорт додому не повернеться. Відзивай групу захвату.

Фоулі глянув на дані шолома Холлі. Жодних ознак життя. Щойно вона була схвильованою, але живою, і раптом її не стало. Ані серцебиття, ані ак­тивності мозку, ані температури. Зняти шолом вона не могла, бо через нього мала зв’язок з ЛЕП. Ні, Холлі була мертвою, і смерть її не була природною.

На очі Фоулі навернулися сльози. Тільки не Хол­лі!

— Відізвати групу захвата? Ви не в собі, Суле? Ми мусимо знайти Холлі. З’ясувати, що сталося.

Слова Фоулі не справили на Сула ніякого вражен­ня. Схоже, йому навіть сподобався такий вибух емо­цій.

— Шорт була зрадницею, вона явно зіткнулася з гоблінами. Вони дізналися про її плани і вбили. Не­гайно активуй дистанційне знищення шолома, і за­криємо цю справу.

Фоулі перелякався.

— Активувати дистанційне знищення! Я не можу цього зробити.

Сул закотив очі.

— Знову твої ідеї. Ти тут ніхто, тож роби, що тобі наказують.

— Але ж за тридцять хвилин я матиму супутнико­ве зображення,— запротестував кентавр.— Ми ж можемо стільки почекати?

Сул відсунув Фоулі від клавіатури.

— Ні. Правила тобі відомі. Не можна нічого ли­шати, щоб не знайшли люди. Знаю, це занадто суво­ро, але необхідно.

— То може бути якийсь дефект у шоломі! — ви­гукнув Фоулі, хапаючись за соломинку.

— Хіба можливо, щоб усі датчики водночас пере­стали працювати через дефект обладнання?

— Ні,— признався Фоулі.

— Які шанси, що таке може трапитися?

— Десь один на десять мільйонів,— з нещасним виглядом відповів технічний консультант.

Сул підійшов до клавіатури.

— Якщо ти боїшся, кентавре, я сам це зроблю.— Він увів пароль і активував детонатор на шоломі Холлі. На одному з дахів Мюнхена ельфійський шо­лом перетворився на калюжу кислоти. Теоретично, і тіло Холлі також.

— Ну от,— задоволено сказав Сул.— Її немає, і те­пер ми можемо спати трохи спокійніше.

«Але не я,— подумав Фоулі, не в змозі відірватися від екрана.— Не скоро я зможу спати спокійно».

ЗА три тисячі метрів під Атлантичним океаном летів по вулканічній розколині до гирла підводної ріки ЛЕПівський транспортер. Ріка вела до ЛЕПівського порту, де пасажири пересідали на судна регулярних перевезень.

На борту було троє пасажирів і пілот. Пасажи­ри — гном-злочинець і двоє атлантичних маршалів, що його ескортували. Мульч Діггумс, злочинець, про якого йдеться, був у піднесеному настрої як на істо­ту, вбрану в арештантську робу. А причина полягала в тому, що нарешті розглянули його апеляцію, і юрист сподівався, що всі звинувачення проти його клієнта будуть анульовані.

Мульч Діггумс — тунельний гном, що кинув шах­ти заради кримінального життя. Він позбавляв Лю­дей Бруду цінностей і продавав крадене на чорному ринку. За останні кілька років його доля тісно пере­плелася з Артемісом Фаулом і Холлі Шорт, у їхніх пригодах він відіграв ключову роль. Але його бурна діяльність зазнала поразки, бо до нього дотягнулася довга рука ЛЕП.

Перед тим як увезти Мульча Діггумса добувати термін, йому дозволили попрощатися з другом-людиною. Артеміс дав йому дві речі. Перша — записка, що радила перевірити дату на першому ордері на обшук печери. Друга — золотий медальйон, який потрібно було повернути Артемісові за два роки. Певно, хло­пець збирався відновити їхню дружбу. Мульч роздив­лявся медальйон тисячі разів, намагався розгадати секрет, доки від постійного мацання не стерся шар позолоти, і під ним гном не побачив комп’ютерний диск. Мабуть, Артеміс записав повідомлення самому собі. Щоб повернути спогади, які в нього забрала ЛЕП.

Щойно Мульча відправили до в’язниці суворого режиму під Атлантидою, він написав прохання до комісії. Коли до нього неохоче прийшов адвокат, призначений урядом, гном попросив перевірити дати на ордері на обшук, після якого бідолаху за­арештували. Якимось дивом дати були неправиль­ними. Згідно з комп’ютером ЛЕП, Джуліус Рут обшу­кав його печеру ще до того, як отримав ордер. Таким чином, той арешт і всі наступні було анульовано. Лишилося перечекати довгий процес оформлення і останній допит, і Мульч стане вільним гномом.

Нарешті, цей день настав. Мульча везли до Поліцейської Плази на зустріч із Джуліусом Рутом. За ель­фійськими законами, Рут мав тридцять хвилин на те, щоб вичавити з Мульча зізнання. Гномові ж лишало­ся зберігати спокій, і вечеряти він уже буде своїм улюбленим мишачим каррі в гномській забігайлівці.

Мульч покрутив у руках медальйон. Сумнівів щодо того, хто смикає за мотузки, у нього не було. Артемісові якось удалося пробратися до ЛЕПівсько­го комп’ютера і змінити дані. Хлопець Бруду його звільнив.

Один із маралів, сухорлявий ельф із зябрами, го­лосно всотував повітря шиєю і випускав його через рота.

— Гей, Мульче,— прохрипів він.— А що ти роби­тимеш, коли апеляцію відхилять? Розплачешся, як мале дівчисько? Або перенесеш стоїчно, як справ­жній гном?

Мульч посміхнувся, продемонструвавши неймо­вірну кількість зубів.

— Не хвилюйся за мене, рибо-ельфе. Уже сьогод­ні я їстиму твоїх родичів.

Як правило, вигляду Мульчевих зубів вистачало, щоб обірвати всі саркастичні коментарі, але маршал не звик, щоб заарештовані огризалися.

— Приготуй свого здоровенного рота, гноме. На­годую тебе камінцями, коли повернемося до в’яз­ниці.

— Уві сні, рибо-ельфе,— відповів Мульч. Він явно отримував від діалогу задоволення.

Другий офіцер, ельф з крилами, згорнутими, як у кажана, за спиною, гмикнув:

— Дай йому спокій, Вішбі. Хіба не знаєш, з ким ти розмовляєш? Це ж Мульч Діггумс. Найвідоміший злодій у світі.

Мульч посміхнувся, хоча слава не йде на користь, якщо ти злодій.

— У цього хлопця довгий послужний список.

Мульчеву посмішку немов вітром здуло, він зро­зумів, що сам от-от стане жертвою глузування.

— Ага, тому він спочатку вкрав кубок Жюля Ріме у людей і спробував продати його перевдягненому агенту ЛЕП.

Вішбі сів, потираючи долоні.

— Та що ти кажеш? Ото мозок! І як він тільки вмістився в такій мацюпусінькій голівці?

Ельф пройшовся по проходу, промовляючи фра­зи, як справжній актор.

— А тоді він поцупив частину золота Артеміса Фа­ула і заліг у Лос-Анджелесі. І знаєш, як він сховався?

Мульч застогнав.

— Розкажи,— видихнув Вішбі, зябра у нього не встигали перекачувати повітря.

— Купив собі пентхауз і почав колекціонувати крадених Оскарів.

Вішбі розреготався так, що в нього аж підборіддя заколихалося.

Мульч не витримав. Хіба він має з цим миритись? Він же, можна сказати, вільний гном!

— Знущайтеся, знущайтеся! Здається, ви забагато часу під водою провели. У вас мозок розчавило!

— У нас мозок розчавило? — відповів крилатий ельф.— Та не ми ж провели кілька століть у в’язниці. І наручники не на нас.

І то правда. Кримінальну кар’єру Мульча важко назвати успішною. Ловили його частіше, ніж удава­лося втекти. Дуже вже просунутими технологіями володіли ЛЕП, щоб від них утекти. Може, настав час виправитися, доки він ще має непоганий вигляд?

Мульч потрусив наручниками, якими був прику­тий до ґрат у відділенні для заарештованих.

— Недовго вже лишилося їх носити.

Вішбі відкрив рота, щоб відповісти, але замовк. На стіні спалахнув червоним плазмовий екран. Чер­воний — отже, терміново. Важливе повідомлення. Вішбі начепив на голову навушники, відвернув екран від Мульча. Після того як він прослухав пові­домлення, усю його легковажність як вітром здуло.

За мить він кинув навушники на консоль.

— Схоже, походиш ти в наручниках трохи довше, ніж думав.

Мульч аж рота роззявив.

— Чому? Що сталося?

Вішбі почухав зябра.

— Не маю я тобі цього говорити, в’язню, але ко­мандира Рута вбили.

Якби Мульча кинули в підземну темницю, він був би менш приголомшений.

— Убили? Як?

— Вибух,— сказав Вішбі.— Головний підозрюва­ний — інший офіцер ЛЕП. Капітан Холлі Шорт. Вона зникла. Можливо, мертва або на поверхні, але ці дані ще не підтверджені.

— Я не здивований,— сказав крилатий ельф.— Жінки занадто темпераментні для роботи в поліції. Вони навіть із такою простою роботою, як транспор­тування, не впораються.

Мульч був шокований. Мозок у нього немов зі­рвався з якоря і закрутився в голові. Холлі вбила Джуліуса? Як таке можливе? Такого не може бути, і крапка. То, мабуть, якась помилка. А тепер Холлі зникла, може, померла. Як таке могло статися?

— Ну,— продовжив Вішбі,— доведеться зупини­ти наше корито і повертатися до Атлантиди. Допит явно відкладається на невизначений термін, доки все не владнається.

Ельф грайливо поплескав Мульча по щоці.

— Не пощастило, гноме. Може, через кілька років ти і виберешся за червону стрічку.

Мульч навіть не відчув поплескування, хоча слова до нього пробилися. Кілька років. Чи зможе він ви­тримати іще кілька років у цій в’язниці? Його душа уже жадала тунелів. Нутрощі вимагали справжнього грубого ґрунту, щоб прочиститись. А ще лишався шанс, що Холлі досі жива і потребує допомоги. Друг. Не лишалося нічого, як утекти.

Джуліус мертвий. Такого не може бути!

Мульч подумки перебрав усі свої гномські талан­ти, які б допомогли влаштувати втечу. Магію він уже давно утратив, порушивши заповіт ельфійської Кни­ги, але лишилися надзвичайні гномські якості, пода­ровані еволюцією. Деякі були відомі іншим ельфам, але гноми — раса скритна, вони вірять, що виживуть лише тоді, якщо приховуватимуть свої таланти. Усі добре знали, що гноми риють тунелі, вгризаючись у ґрунт своїми могутніми щелепами, перетравлюючи його і викидаючи з іншого кінця травної системи. Більшість ельфів знали, що гноми можуть пити по­рами, а якщо деякий час не питимуть, пори перетво­ряться на мініатюрні присоски. Трохи менше знали, що слина у гномів світиться і твердішає на повітрі. І ніхто не знав, що побічний продукт гномового ме­теоризму — бактерії, що виробляють метан. Назива­лися вони метанобревібактер Сміта і допомагали глибоководним драйверам подолати нудоту від де­компресії. Якщо чесно, гноми і самі цього не знали. Знали вони лише те, що якщо випадково опиняться у відкритому морі, то морська хвороба їм не загро­жує.

Мульч трохи поміркував і зрозумів, що таки мож­на об’єднати всі свої таланти і втекти. Але реалі­зовувати план потрібно негайно, доки вони не опи­нилися в глибокій атлантичній западині. Якщо транспортер опиниться на глибині, нічого вже не можна буде вдіяти.

Машина розвернулася, описавши широку дугу, і попрямувала туди, звідки з’явилася. Пілот додав газу, щойно вони вийшли за межі ірландських вод. Мульч почав лизати долоні, змочуючи буйне волос­ся на них слиною.

Вішбі розсміявся.

— Що ти робиш, Діггумсе? Чистиш пір’ячко для своїх приятелів по камері?

Мульчу так хотілося розкрити щелепи і проковт­нути цього Вішбі, але на обличчі в нього було спеці­альне кільце, яке не дозволяло розкривати рота дуже широко. Довелося захищатися словами.

— Може, я і в’язень, рибо-ельфе, але через десять років я буду вільним. А ти лишишся нещасним при­донним хробаком на все життя.

Вішбі сердито почухав шию.

— Ти щойно отримав шість місяців в одиночній камері.

Мульч поплював на пальці, розтер слину по голо­ві, наскільки дозволяли наручники. Відчув, як вона застигає, утворюючи щось на кшталт шолома. Мульч лизав і дихав носом, зберігаючи повітря в нутрощах. Із кожним подихом він вдихав значно більше пові­тря, ніж міг видихнути.

Маршали навіть не звернули уваги на його дивну поведінку, мабуть, списали на нерви. Швидке дихан­ня і причісування — класичні ознаки нервової на­пруги. Хто може звинувачувати Мульча? Його ж по­вертають до в’язниці, яка вважається справжнім жахом.

Мульч лизав і дихав, грудна клітка працювала, мов ковальський міх. Він відчував, як усередині на­ростає тиск, шукаючи виходу.

«Тримайся,— наказав він сам собі.— Знадобиться кожна бульбашка цього повітря».

Пластина над головою виразно хруснула, і якби світло було тьмяним, зараз воно б яскраво засвіти­лося. Повітря ставало розрідженим, і зябра Вішбі це відчули, хоча сам він не звернув ніякої уваги. Зябра заколихалися і затріпотіли, намагаючись за­хопити більше кисню. Мульч утягнув іще більше повітря.

Першим помітив зміни крилатий ельф.

— Гей, рибо-ельфе!

Обличчя у Вішбі так зморщилося, що відразу ста­ло ясно, що це прізвисько йому вже багато років не дає спокою.

— Скільки іще тобі повторювати?

— Гаразд, Вішбі, не настовбурчуй луску. Важко дихати, відчуваєш? Я навіть крила розправити не можу.

Вішбі помацав зябра; ті лопотіли, немов прапор на вітрі.

— Ого! Мої зябра геть збожеволіли. Що відбува­ється? — натиснув він кнопку зв’язку з пілотом.— Чи все гаразд? Може підключити додаткові насоси?

Йому відповів спокійний і професійний голос, щоправда, з ноткою роздратування.

— Тиск падає у відділенні для в’язнів. Намагаюся усунути витік повітря.

— Витік? — зойкнув Вішбі.— Якщо на цій глиби­ні відбудеться декомпресія, транспортер погнеться, як паперовий стаканчик!

Мульч зробив іще один глибокий вдих.

— Ведіть усіх до кабіни пілота. Виходьте через по­вітряний шлюз. Негайно.

— Не знаю,— сказав Вішбі.— Нам не можна розв’язувати заарештованого. Він дуже хитрий.

Хитрий заарештований зробив іще один вдих. Цього разу пластина над головою тріснула іще голосніше, немов грім прокотився.

— Гаразд, гаразд. Ідемо.

Мульч протягнув руки.

— Поквапся, рибо-ельфе. Не всі тут мають зябра.

Вішбі провів карткою по магнітній стрічці на Мульчевих наручниках. Замочок відімкнувся. Мульч

вільний... наскільки можна бути вільним у тюрем­ному транспортері з трьома тисячами метрів води над головою. Він підвівся, зробив останній вдих. Вішбі помітив.

— Гей, в’язню! Що це ти таке робиш? — запитав він.— Ти повітря всмоктуєш?

Мульч відригнув.

— Хто, я? Це просто смішно!

Крилатий ельф також щось запідозрив.

— Він точно щось замислив! Дивись, волосся в нього все блищить. Б’юся об заклад, це якесь се­кретне гномське мистецтво.

Мульч спробував створити скептичний вираз об­личчя.

— Що? Всмоктане повітря і блискуче волосся? Недивно, що ми тримаємо це в таємниці.

Вішбі примружив очі. Вони в нього були червоні. А коли маршал заговорив, стало зрозуміло, що йому явно не вистачає кисню, так нерозбірливо він ви­мовляв слова.

— Ти точно щось замислив. Давай свої руки!

Опинитися знову в наручниках було всупереч плану. Мульч удав, що заслаб.

— Мені важко дихати,— сказав він, притуля­ючись до стіни.— Сподіваюся, я тут у вас не помру.

Ці слова дещо відвернули увагу від Мульча, і він зміг зробити ще один вдих. Сталева пластина тріс­нула ще більше, крізь фарбу проступив сріблястий метал. По всьому салону засвітилися червоні вогни­ки небезпеки.

Із колонок пролунав голос пілота.

— Ідіть сюди! — крикнув він, утрачаючи спо­кій.— Зараз нас зімне.

Вішбі схопив Мульча за грудки.

— Що ти накоїв, гноме?

Мульч опустився на коліна, відкинув задній кла­пан арештантської роби. Підібрав ноги, готовий до дії.

— Слухай, Вішбі,— сказав він.— Ти дурень, але непоганий хлопець. Тож роби, що сказав пілот, іди до нього в кабіну.

Зябра Вішбі тріпотіли, він почав задихатися від нестатку кисню.

— Ти загинеш, Діггумсе.

— Я вже був мертвим,— підморгнув йому Мульч.

Більше стримуватися він не міг. Травний тракт розтягнувся, немов повітряна кулька в руках фокус­ника. Гном схрестив руки на грудях, націлився ма­ківкою на тріснуту панель і випустив гази.

Від такого струсу транспортер підкинуло, і Мульч ракетою полетів угору. Він ударився прямо по цен­тру тріщини і пробив панель. Швидкість викинула його в океан, і за мить у середину бідолашного тран­спортера ринула вода. За секунду задню частину сплющило, як порожню алюмінієву банку. Вішбі з напарником вчасно перебралися до кабіни пілота.

Мульча несло до поверхні. Бульбашки звільненого газу штовхали його зі швидкістю в кілька вузлів. Ле­гені качали повітря, що лишилося в травному тракті, сяючий шолом застиглої слини освітлював шлях.

Звісно, вони кинулися за ним. Вішбі з колегою обидва були амфібіями. Щойно вони позбавилися від залишків задньої частини, маршали відкрили шлюз і кинулися за втікачем. Але в них не було жод­ного шансу. На Мульчевому боці була сила газу, на їхньому — лише крила та плавці. Усе, що потрібно було для ловлі втікачів, покоїлося на дні океану ра­зом із задньою частиною транспортера, а зброї, яка була в кабіні пілота, вистачило б лише на те, щоб під­смажити краба.

Маршалам Атлантиди лишалося спостерігати, як гном летить на поверхню, глузуючи з них кожною бульбашкою.

Від мобільного телефону Батлера після падіння лишилася купка пластикових уламків і дротинок. Це означало, якщо Артемісові знадобиться термінова допомога, він не додзвониться. Охоронець припар­кував «Хаммер» біля першої ж крамниці «Фонетикс» і придбав там трьохдіапазонний телефон для маши­ни. Активував телефон дорогою в аеропорт і набрав номер хлопця. Нічого. Телефон вимкнено. Батлер спробував маєток Фаулів. Удома нікого, повідом­лень теж немає.

Батлер глибоко дихав, зберігав спокій і натискав педаль газу. До аеропорту він доїхав менше, ніж за десять хвилин. Він не став витрачати час, поверта­ючи «Хаммер» на парковку прокатної компанії, ли­шив його на найближчому вільному місці. Звісно, автомобіль заберуть, а його оштрафують, але зараз не було часу про це хвилюватися.

Найближчий літак до Ірландії був повний, тож Батлер заплатив польському бізнесмену дві тисячі євро за квиток першого класу, і через сорок п’ять хвилин він уже сидів у літаку, що вирушав до дублін­ського аеропорту. Він набирав номер Артеміса, аж доки не запрацювали двигуни, і ввімкнув телефон, щойно шасі торкнулися землі.

Коли він вийшов із залу прибуття, було вже тем­но. І половини дня не минуло, відколи вони відкри­ли депозитний сейф у мюнхенському «Міжнародно­му банку». Неймовірно, скільки всього може статися за такий короткий час. Хоча, якщо ви працюєте на Артеміса Фаула Другого, таке неймовірне трапля­ється щодня. Батлер був поруч із Артемісом, відколи той народився майже чотирнадцять років тому, і за весь цей час він побував у стількох фантастичних си­туаціях, скільки і не снилося охоронцю будь-якого президента.

«Бентлі» Фаулів чекав на парковці. Батлер поста­вив новий телефон у кріплення і ще раз набрав Ар­теміса. Не щастить. Але коли він підключився до автовідповідача, там було повідомлення. Від Артеміса. Батлерові руки стиснули кермо. Живий. Принаймні, хлопець живий.

Повідомлення почалося добре, але потім рішуче змінилося. Артеміс завірив, що він цілий, але Батле­рові здалося, що його юний підзахисний отримав контузію після падіння або страждає від посттрав­матичного стресу, бо хлопець почав говорити, що за ту дивну бомбу відповідають ельфи. Піксі, якщо точ­но. І тепер він у компанії ельфа, який, вочевидь, зо­всім не те ж саме, що піксі. Але це не все. Ельф, ви­являється, був давнім другом, якого вони забули. А піксі був давнім ворогом, якого вони не могли пригадати. Дуже дивно. Батлер міг лише зробити висновок, що Артеміс намагається йому щось сказа­ти, і за всією цією фантасмагорією ховається якийсь сенс. Доведеться проаналізувати запис, щойно він повернеться до маєтку.

Але тут запис перетворився на драму. Мікрофон Артеміса зареєстрував іще кількох гравців. До групи приєдналися піксі, про яких уже згадувалося, Опал та її охоронці. Відбувся обмін погрозами, і Артеміс спробував її заговорити. Не спрацювало. Якщо хло­пець і зробив помилку, то вона полягала в тому, що він зверхньо ставився до всіх, навіть у кризовій си­туації. Піксі, Опал, чи як там її звали, не сподобало­ся, що з нею так розмовляють. Схоже, вона вважала себе принаймні рівнею Артемісу, якщо не кращою

за нього. Вона обірвала хлопця на півслові, і йому довелося послухатися. На мить Батлерові стало дуже страшно, але піксі зауважила, що хлопець не помер, просто втратив свідомість. Новий союзник Артеміса також був непритомний, але їй удалося дізнатися про плани ворога. Щось про Одинадцять Чудес і тролів.

— Це ж не серйозно,— пробурмотів Батлер, зупи­няючись біля маєтку Фаулів.

Пересічному перехожому здалося б, що в кількох кімнатах будинку в кінці вулиці були люди, але Бат­лер знав, що світло там умикається і вимикається від таймерів, що спрацьовують через нерегулярні про­міжки часу. В кожній кімнаті була навіть своя сте­реосистема, на якій час від часу вмикався запис роз­мов. Усе це було для того, щоб тримати злодіїв подалі. Але професійного злодія ніщо б не спинило.

Охоронець відчинив електронні ворота і в’їхав на гравійну доріжку. Зупинився навпроти парадного входу, не став навіть заганяти машину в просторий гараж. Він витягнув пістолет, що висів у кобурі під сидінням. Може статися, що викрадачі вже надісла­ли свою людину, і та чекала всередині будинку.

Щойно Батлер відчинив двері, він одразу відчув, що щось не так. Сигналізація, яка мала негайно роз­почати тридцятисекундний відлік, мовчала. Тому що була вкрита якоюсь блискучою, потрісканою суб­станцією, схожою на склопластик. Батлер обережно помацав. Речовина мерехтіла і була дуже схожа на органічну.

Батлер пройшов через вестибюль, тримаючись ближче до стіни. Глянув на стелю. В сутінках бли­мали зелені вогники. Принаймні, камери спостере­ження працюють. Навіть якщо гість уже пішов, він зможе роздивитися його на записі.

Нога за щось зачепилась. Охоронець глянув униз. На килимі лежала велика кришталева ваза, на дні ли­шилося кілька краплин шеррі. Поруч лежала порож­ня бляшанка від м’яса в соусі. Голодний викрадач? Трохи далі він знайшов порожню пляшку від шам­панського й обгризений курячий скелет. Скільки ж тут незваних гостей?

Слід із залишків їжі вів до кабінету. Батлер під­нявся за ним на другий поверх, переступив через на­половину з’їдений стейк, два шматочки фруктового пирога і крихти безе. З-поза дверей сочилося світло, відкидаючи тінь у коридор. Там хтось був. Артеміс?

На мить Батлер зрадів — він почув голос свого працедавця,— але на серці відразу ж похололо. Він упізнав слова: сам слухав їх у машині. Незнайомець слухав запис на автовідповідачеві.

Батлер прокрався в кабінет, ступаючи так тихо, що навіть і оленя би не сполохав. Навіть зі спини гість мав дуже дивний вигляд. Ледь метр заввишки, з кострубатим тулубом і товстими мускулистими кінцівками. Усе тіло в нього було вкрите густим жорстким волоссям, яке, здається, рухалося само по собі. На голові в нього був шолом із такої ж сяючої речовини, що і на сигналізації. На гостеві був синій спортивний костюм із клапаном на сідницях. Кла­пан тримався на одному ґудзику, надаючи змогу помилуватися волосатим задом, таким дивно знайо­мим.

Запис наближався кінця.

Артемісова викрадачка розказувала, що вона при­готувала для хлопця.

— Так,— казала вона.— Я приготувала для Фоулі невеличкий мерзенний сценарій. Трохи театраль­ний, пов’язаний з Одинадцятьма Чудесами. Але те­пер я вирішила, що на нього заслужили ви.

— Наскільки мерзенний? — спитала нова союз­ниця Артеміса, Холлі.

— Троле-мерзенним,— відповіла Опал.

Незваний гість закашлявся і виплюнув залишки ягняти.

— Погано,— сказав він.— Це дуже погано.

Батлер вихопив зброю і наставив її на злодія.

— Зараз стане іще гірше,— пообіцяв він.

Батлер посадив незнайомця у шкіряне крісло в кабінеті, інше поставив навпроти. Спереду це ство­ріння мало ще більш дивний вигляд. Обличчя в ньо­го було вкрите жорстким волоссям, тільки очі й зуби виблискували. Іноді очі спалахували червоним, як у лисиць, а зуби нагадували два ряди гострих жер­дин. Це не волохата дитина, це якась доросла істота.

— Можеш не казати,— зітхнув Батлер.— Ти ельф.

Істота випрямила спину.

— Як ти смієш! — вигукнув чоловічок.— Я гном, і тобі це дуже добре відомо.

Батлер повернувся думками до заплутаного пові­домлення Артеміса.

— Дай здогадаюсь. Я тебе знав, але чомусь забув. Ага, ельфійська поліція стерла мою пам’ять.

Мульч відригнув.

— Правильно. Ти не такий повільний, як здаєшся.

Батлер підняв пістолета.

— Пістолет спрямовано на тебе, тож контролюй язик, малий.

— Вибач, я не второпав, що ми тепер вороги.

Батлер нахилився до гнома.

— Ми були друзями?

Мульч подумав.

— Ну, не від самого початку. Але мені здається, що ти мене полюбив за шарм і шляхетну вдачу.

Батлер принюхався.

— І за особисту гігієну?

— Так нечесно,— заперечив Мульч.— Чи знаєш ти, через що мені довелося пройти, аби сюди діста­тися? Я втік із транспортера і проплив кілька миль у крижаній воді. А тоді довелося завітати до коваля на заході Ірландії — мало не єдине місце, де іще лишилися ковалі,— і зняти із себе залізне кільце. Не питай. А тоді я рив тунель крізь усю країну, щоб дізнатися всю правду. І тепер, коли я тут, один із Лю­дей Бруду, якого я вважав своїм другом, розмахує перед моїм носом пістолетом.

— Зачекай хвилинку,— сказав Батлер.— Мені по­трібна хустинка, щоб очі витерти.

— Ти мені не віриш?

— Чи вірю я в ельфійську поліцію, змову піксі та гномів у тунелях? Ні.

Мульч повільно потягнувся в кишеню спортив­ного костюма і дістав золотий комп’ютерний диск.

— Може, це тобі допоможе?

Батлер уставив диск в один із Артемісових ноутбуків, спочатку переконавшись, що той не підключе­ний до жодного комп’ютера. Якщо на диску вірус, то вони втратять лише один жорсткий диск. Він по­бризкав диск спеціальним очищувальним спреєм і протер ганчіркою, вставив у дисковод.

Комп’ютер запитав пароль.

— Диск заблокований,— сказав Батлер.— Який пароль?

Мульч знизав плечима, у кожній руці в нього було по багету.

— Гей, звідки мені знати? Це ж Артемісів диск.

Батлер нахмурився. Якщо це дійсно диск Артемі­са, тоді його можна відкрити з допомогою пароля Артеміса. Він надрукував три слова. «Aurum potestas est». Золото — сила. Родинний девіз. Через кілька се­кунд перед ним відкрилося вікно з двома папками. Одна була підписана: «Артеміс», інша — «Батлер». Перед тим як відкривати, охоронець перевірив їх на віруси. Чисто.

Батлер чомусь почав нервувати. Він відкрив пап­ку зі своїм іменем. Там було більше сотні файлів. Пе­реважно текстових, але були і відеозаписи. Найбіль­ший файл був підписаний: «Подивитися першим». Батлер двічі клікнув на ньому мишкою.

На екрані відкрилося маленьке віконце плеєра. З’явився Артеміс, що сидів за цим самим столом, де зараз стояв Ноутбук. Дивно. Батлер натиснув трикут­ник відтворення.

— Вітаю, Батлере,— сказав голос Артеміса. Чи може геніальна підробка.— Якщо ти дивишся цей запис, наш добрий друг містер Діггумс виконав своє завдання.

— О, чуєш? — промовив Мульч із повним ро­том.— Добрий друг містер Діггумс.

— Тихо!

— Усе, що на твою думку, ти знаєш про цю плане­ту, зараз зміниться,— продовжив Артеміс.— Люди — не єдині розумні істоти на Землі; власне, ми навіть не дуже розвинені в технологічному сенсі. Під зем­лею живе кілька видів ельфів. Більшість із них, мож­ливо примати, але в мене не було змоги провести медичний огляд.

Батлер не зміг приховати нетерплячки.

— Будь ласка, Артемісе. Переходь до суті.

— Але облишу це на наступний раз,— сказав Ар­теміс, немов почувши слугу.— Існує ймовірність, що ти переглядаєш цей запис у час небезпеки, тож я маю озброїти тебе всіма знаннями, які ми зібрали під час наших пригод з Легітимною Ельфійською Поліцією.

«Легітимна Ельфійська Поліція? — подумав Бат­лер.— Це все підробка. Має бути підробкою».

І знову Артеміс у відео немов прочитав його думки.

— Щоб підтвердити, що всі фантастичні факти, які я зараз тобі відкрию, є правдою, я скажу одне слово. Лише одне. Слово, яке я б не знав, якби ти мені не сказав. Ти промовив його, коли лежав при смерті, перед тим, як Холлі Шорт зцілила тебе своєю магією. Яке слово ти назвав мені, коли думав, що по­мреш, друже? Яке б єдине слово ти мені сказав?

«Я б назвав тобі моє ім’я»,— подумав Батлер. Те, що відоме лише двом у цілому світі. Етикет охорон­ців забороняє це робити, хіба що вже запізно, аби про це хвилюватися.

Артеміс нахилився до камери.

— Твоє ім’я, мій старий друже,— Домовик.

У Батлера запаморочилося в голові.

«Господи,— думав він.— Це правда, це все правда».

У мозку почалося щось відбуватися. З підсвідо­мості спливали розрізнені образи, звільнюючи пригнічені спогади. Фальшиве минуле змінилося сліпу­чою правдою. Всередині черепа маленькі шматочки мозаїки склалися докупи, усе стало зрозумілим. Він почувався старим, бо зцілення зробило його стар­шим. І дихати йому було важче, бо в шкірі лишилися волокна кевлару. Він пригадав викрадення Холлі і революцію гоблінів Б’ва Келл. Пригадав Холлі та Джуліуса, кентавра Фоулі і, звісно, Мульча Діггумса. Читати інші файли не було потреби. Вистачило од­ного слова. Він усе пригадав.

Батлер подивився на гнома новими очима. Усе те­пер було знайомим: непокірне волосся, криві ноги, запах. Він підскочив із крісла, кинувся до Мульча, що саме перевіряв вміст холодильника.

— Мульче, старий ти гріховоднику! Радий тебе бачити.

— Ну от і пригадав,— сказав гном, навіть не по­вернувшись,— Хочеш іще щось сказати?

Батлер покосився до відкритого клапану на шта­нях.

— Так. Прибери цю штуку від мене. Я вже бачив її в дії.

І посмішка застигла на губах охоронця, коли він пригадав деталі Артемісового голосового повідо­млення.

— Джуліус? Я чув щось про бомбу.

Мульч обернувся від холодильника, борода в ньо­го побіліла від молока.

— Так. Джуліус загинув. Повірити не можу. Він стільки років за мною бігав.

Батлер відчув, як на плечі навалилася непомірна втома. Він уже стільки друзів утратив за всі ці роки.

— І навіть більше,— продовжив Мульч.— У його вбивстві звинувачують Холлі.

— Це неможливо. Ми мусимо їх знайти.

— От тепер ти правильно кажеш,— сказав гном, зачинивши дверцята холодильника,— Маєш план?

— Так. Знайти Холлі й Артеміса.

Мульч закотив очі.

— Справжній геній! Навіщо тобі той Артеміс уза­галі потрібен?

Тепер, коли гном підкріпився, два заново віднай­дених друга сіли за конференц-стіл і почали думати.

Батлер говорив і чистив пістолета. Він часто так робив, коли відчував стрес. Процес його заспоко­ював.

— Отже, Опал Кобой якось утекла з в’язниці та замислила помститися всім, хто її туди засадив. І не лише це. Вона хоче, аби у всьому звинуватили Холлі.

— Нікого тобі не нагадує? — поцікавився гном.

Батлер потер бік «зігзауера».

— Артеміс, може, і злочинець, але він не зло.

— Хто казав про Артеміса?

— А що до тебе, Мульче? Чому Опал не намага­ється тебе вбити?

— А-а,— зітхнув гном з мученицьким видом.— ЛЕП не рекламувала, що я теж брав участь. Гордови­ті офіцери нашої поліції не хотіли, щоб їхні імена стояли поруч з іменем відомого злочинця.

Батлер кивнув.

— У цьому є певний сенс. Отже, поки ти в безпе­ці, і Артеміс із Холлі живі. Але Опал щось проти них замислила. Щось із тролями й Одинадцятьма Чуде­сами. Чи є якісь ідеї?

— Ми ж обидва знаємо про тролів, чи не так?

Батлер знову кивнув. Не так давно він і сам бився із тролем, і то була одна із найскрутніших бійок за його участю. Навіть повірити важко, що ЛЕП удало­ся стерти всі ці спогади.

— А що то за Одинадцять Чудес?

— Одинадцять Чудес — парк атракціонів у старо­му районі Небесного міста. Ельфи одержимі Людьми Бруду, тож один кмітливий мільярдер вирішив, що було б непогано збудувати маленькі моделі людських чудес з усього світу і зібрати їх в одному місці. Кіль­ка років усе було добре, та мені здається, згодом усі ці пам’ятки змусили Народ згадати, як сильно вони сумують за поверхнею.

Батлер подумки переглянув список.

— Але ж існує лише Сім Чудес.

— Було одинадцять,— пояснив Мульч.— Повір, я маю світлини. В будь-якому разі парк уже закрили. На його територію уже кілька років ніхто не

заходить — тунелі небезпечні. І там повно тролів.— Рап­том він зупинився, до нього дійшов увесь жах того, що він щойно сказав.— О боги. Тролі.

Батлер почав квапливо збирати пістолет.

— Мусимо негайно туди вирушати.

— Неможливо,— сказав Мульч.— Я навіть гадки не маю, на чому.

Батлер схопив гнома за грудки і потяг до дверей.

— Може, і так. Але ти певно когось знаєш. У тво­єму бізнесі завжди хтось знайдеться.

Мульч аж зубами заскреготів, так задумався.

— А знаєш, дійсно знаю. Ельфа, який завдячує Холлі життям. Але що б я його не попросив, то буде протизаконно.

Батлер схопив із шафи сумку зі зброєю.

— Добре,— кинув він.— Незаконно завжди швид­ше.

ТРАНСПОРТЕР Опал Кобой був концептуальною моделлю, не для масо­вого виробництва. Доки він потрапить на ринок, мине ще багато років, адже покриття із спеціального сплаву і камуфляжної фольги робили машину такою дорогою, що навіть Опал Кобой не змогла б її собі дозволити, якби не урядові гранти, якими вона розплатилася.

Скант наглядав за полоненими в пасажирському відділенні, а Мерв провів транспортер над Шотлан­дією, а потім гірською річкою спустився під землю. Опал зайнялася переглядом іншого плану, який сто­сувався керування світом, тож усе було спокійно.

Піксі відкрила екран відеотелефону, набрала но­мер на Сицилії. Відповіли на середині першого гудка.

— Белінда, люба. Це ти?

Чоловікові, що відповів, було десь під п’ятдесят, він мав приємну зовнішність, засмагле обличчя об­рамовувало темне волосся, в якому біліли сиві пас­ма. На ньому була смугаста сорочка від Версаче, по­верх якої він накинув лабораторний халат.

— Так, тату. Це я. Не хвилюйся, зі мною все га­разд.

У голосі Опал лунав гіпнотичний месмер. Бідо­лашний чоловік був під її владою уже цілий місяць.

— Коли повернешся додому, люба? Я скучив за тобою.

— Сьогодні, тату, через кілька годин. Як справи?

Чоловік мрійливо посміхнувся.

— Мольто бене. Чудово. Погода гарна. Можемо з’їздити в гори. Може, я навчу тебе кататися на ли­жах.

Опал нетерпляче нахмурилася.

— Послухай мене, ідіоте... тату. Як там наші зраз­ки? Усе за планом?

На якусь мить на обличчі італійського вченого промайнуло незадоволення, але він знову підпав під чари.

— Так, люба. Усе за розкладом. Контейнери з ви­бухівкою ховають сьогодні. Перевірка системи зон­дування пройшла успішно.

Опал заплескала в долоні — уособлення задоволе­ної донечки.

— Відмінно, тату. Ти так любиш свою Белінду. Скоро я буду з тобою.

— Поквапся додому, люба,— сказав чоловік, сам не свій без тієї, кого вважав за свою доньку.

Опал натиснула на кнопку відбою.

— Дурень,— презирливо кинула вона.

Але Джованні Цито дозволили лишитися жи­вим — принаймні зонд, який він будував за її замов­ленням, не знайде ельфів.

Після розмови із Цито Опал зосередилася на час­тині плану, в якій брав участь зонд. Звісно, помста солодка, але вона відволікає. Може, скинути цих двох із транспортера, і нехай летять собі до земної кори?

— Мерв,— гримнула вона,— скільки ще до парку атракціонів?

Мерв звірився з приладами на панелі транспор­тера.

— Ми щойно влетіли до головної мережі підйом­ників, міс Кобой. П’ять годин,— сказав він через плече.— Може, менше.

«П’ять годин»,— промурчала Опал, немов кішеч­ка, згорнувшись у своєму сидінні. П’ять годин вона зачекає.

Трохи пізніше Артеміс і Холлі заворушилися на своїх місцях. Скант допоміг їм отямитися, штрик­нувши електричним кийком.

— Вітаю з поверненням до світу приречених,— сказала Опал.— Як вам мій транспортер?

Судно було вражаючим, нехай і несло Артеміса з Холлі до смерті. Сидіння були вкриті нелегально придбаним хутром, і плюшу тут було більше, ніж у будь-якому палаці. Зі стелі звисали три розважаль­них голограмних куби, на випадок, якщо пасажири захочуть подивитися кіно.

Холлі аж підстрибнула, коли побачила, на чому сидить.

— Хутро! Ах ти, тварино!

— Ні,— заперечила Опал.— Це ти сидиш на тва­ринах. Як я вже казала, зараз я людина. А саме це люди і роблять, здирають із тварин шкури заради власного комфорту. Чи не так, містере Фауле?

— Деякі здирають,— холодно відповів Артеміс.— Особисто я — ні.

— Ой, Артемісе,— грайливо сказала Опал,— це тебе святим не робить. Наскільки я зрозуміла, ти і сам не проти нажитися на ельфах, як і я.

— Можливо. Я не пам’ятаю.

Опал встала з крісла, підійшла до буфету і зроби­ла собі легкий салат.

— Тобі ж стерли пам’ять! Але тепер ти пригадав? Навіть твоє підсвідоме не може заперечувати те, що відбувається зараз.

Артеміс зосередився. Він щось пригадував. Роз­пливчаті образи. Нічого чіткого.

— Щось пригадую.

Опал підвела очі від тарілки.

— Невже?

Артеміс відповів їй холодним поглядом.

— Пам’ятаю, як тебе переміг Фоулі. Переконаний, він знову це зробить.

Звісно, хлопець цього не пам’ятав, він просто по­вторював те, що йому розказала Холлі. Але слова справили бажане враження.

— Огидний кентавр! — зойкнула Опал і кинула тарілку об стіну.— Йому пощастило, а мене зрадив той ідіот Каджон. Але цього разу такого не буде. Цього разу я сама архітектор власної долі. І вашої також.

— І що станеться цього разу? — глузливо запитав Артеміс.— Іще одне контрольоване повстання? Чи, може, механічний динозавр?

Опал зблідла від гніву.

— Чи є край твоєму зухвальству, Хлопче Бруду? Цього разу жодних містечкових повстань. У мене плани грандіозніші. Я приведу людей до Народу. А коли обидві раси зійдуться, розпочнеться війна, і мої усиновлені люди здобудуть перемогу.

— Ти ельф, Кобой,— утрутилася Холлі,— Одна із нас. Круглі вуха нічого не змінюють. Чи не думаєш ти, що люди не помітять, як ти не стаєш вищою?

Опал мало не з ніжністю поплескала Холлі по щоці.

— Моя бідолашна, мій убогий поліцейський офі­цере, тобі не здається, що я все обміркувала, поки ці­лий рік лежала в комі? Не здається, що я про все по­дбала? Я завжди знала, що рано чи пізно люди нас знайдуть, тож я підготувалася.— Опал нахилилася ближче, розділила волосся і показала семисантиметровий шрам на шкірі голови, майже непомітний че­рез магію.— Круглі вуха — це не єдине, що я отрима­ла після операцій. Мені щось іще вживили в череп.

— Гіпофіз,— здогадався Артеміс.

— Дуже добре, Хлопче Бруду. Дуже маленький штучний людський гіпофіз. ГРЛ — один із семи гор­монів, які виробляє гіпофіз.

— ГРЛ? — перепитала Холлі.

— Гормон росту людини,— пояснив Артеміс.

— Саме так. Як можна зрозуміти з назви, ГРЛ від­повідає за зростання різних органів і тканин, особ­ливо м’язів і кісток. Через три місяці я вже підросту на сантиметр. Може, я ніколи і не гратиму в баскет­бол, але ніхто навіть і не здогадається, що я ельф.

— Ти не ельф,— сумно сказала Холлі.— У тебе за­вжди було серце людини.

— Думаю, ти хотіла мене образити. Може, я на це і заслуговую, якщо взяти до уваги те, що хочу з вами зробити. Через час усе, що від вас лишиться, можна буде скласти в трофейну комірчину, іще й місце ли­шиться.

Такого звороту Артеміс іще не чув.

— Трофейна комірчина? Це щось із піратського жаргону?

Опал відсунула потаємну панель на підлозі, від­кривши невеличке відділення під нею.

— Ось трофейна комірчина. Цей термін іще вісім тисяч років тому вигадали контрабандисти, що пе­ревозили овочі. Секретне відділення, яке не помі­тять на митниці. Звісно, сьогодні з усіма сканерами, ультрачервоними камерами і детекторами руху тро­фейні комірчини не дуже і допомагають.— Опал по­сміхнулася, немов дитина, що видає вчителеві своїх товаришів.— Хіба ця комірчина буде повністю зроб­лена зі спеціального сплаву й обладнана внутрішні­ми проекторами рентгенівських та ультрачервоних променів. Єдиний спосіб знайти трофейну комірчи­ну — сунути туди ногу. Тож навіть якщо ЛЕП за­йдуть до мене на борт, вони не знайдуть того, що я переховуватиму. Саме зараз це шоколадні трюфелі. Не можна сказати, що вони нелегальні, але холо­дильник повний. Розумієте, шоколад — моя при­страсть. Увесь цей час, доки мене не було в цьому світі, я сумувала за двома речами. Одна з них — шо­колад. Інша — помста.

Артеміс позіхнув.

— Як цікаво. Потаємне відділення. Ти справжній геній. Як можна не завоювати світ, коли у тебе в тро­фейній комірчині повно трюфелів?

Опал прибрала чорне волосся хлопця з його лоба.

— Жартуй скільки хочеш, Хлопче Бруду. Слова — єдине, що в тебе лишилося.

Через кілька хвилин Мерв завів транспортер на посадку. На Артеміса і Холлі надягли наручники і звели по висувному трапу. Вони опинилися у ве­личезному тунелі, тьмяно освітленому переважно флуоресцентними стрічками. Більшість світлових панелей були розбиті, а ті, що лишилися, ледь бли­мали. Ця секція підйомника була колись частиною квітучого мегаполісу, а тепер вражала пустотою і за­недбаністю. Усюди понатикали щитів з повідомлен­ням, що ту чи іншу конструкцію буде знесено.

Опал махнула на один такий щиток.

— За місяць тут уже нічого не лишиться. Ми саме встигли.

— Пощастило,— пробурмотіла Холлі.

Мерв і Скант мовчки повели їх тунелем, підштов­хуючи дулами бластерів. Дорога під ногами була горбкуватою і порепаною. У вологих ямах зібралися купками жаби, вигукуючи непристойності. Уздовж дороги тяглися пусті крамнички солодощів і сувені­рів. В одній з вітрин розташувалася ціла колекція людських ляльок.

Артеміс зупинився, незважаючи на пістолета, що упирався йому в спину.

— Оце такими ви нас бачите? — запитав він.

— Е, ні,— відповіла Опал.— Ви набагато гірші, але виробники не хотіли лякати дітей.

У кінці тунелю припали до землі кілька величез­них півсфер, кожна завбільшки з футбольний ста­діон. Вони були зроблені із шестикутних панелей, зварених між собою по швах. Деякі з них були мато­вими, інші — прозорими, і кожна була завбільшки з невеличку хатинку.

Перед півсферами стояла височенна арка, вкрита обдертою позолотою. З арки звисала вивіска з гер­бом і двометровими гномськими літерами.

— «Одинадцять чудес світу людей»,— театрально промовила Опал.— За десять тисяч років цивілізації ви створили лише одинадцять так званих чудес.

Артеміс перевірив наручники. Міцно тримаються.

— Вам же відомо, що в офіційному списку лише сім чудес.

— Відомо,— роздратовано відповіла Опал.— Але люди такі обмежені. Ельфійські схоласти дослідили відеозаписи і вирішили включити в перелік храм Абу Сімбела в Єгипті, статуї Моаї на острові Пасхи, храм Боробудур в Індонезії і тронний зал в Персеполісі в Ірані.

— Якщо люди такі обмежені,— прокоментувала Холлі,— дуже дивно, що ти хочеш стати однією із них.

Опал пройшла через арку.

— Власне, я би воліла лишитися піксі — без образ, Артемісе,— але зовсім скоро Народ зникне. Я осо­бисто про це подбаю, щойно відведу вас до нового дому. Через десять хвилин ми вже прямуватимемо до острова, спостерігаючи на моніторах транспорте­ра, як вас шарпатимуть на всі боки.

Вони увійшли в парк, пройшли повз першу пів­сферу, в якій була модель великої піраміди в Гізі в дві третини від справжньої величини. Кілька шес­тикутних панелей було вирвано, і Артеміс побачив залишки моделі. Вражаюче видовище. На схили пі­раміди дерлися якісь волохаті істоти. І була їх там сила-силенна.

— Тролі,— пояснила Опал.— Захопили всі експо­нати. Але не хвилюйтеся, вони тримаються лише своєї території і не нападатимуть, якщо не наближа­тися до піраміди.

Досі Артеміс лишався майже байдужим, але ці хи­жаки, що полювали одне на одного, змусили його серце забитися частіше. Він зупинився, щоб розди­витися того, що був найближче до них. Жахливе створіння, принаймні два з половиною метри за­ввишки, з брудним кошлатим волоссям на масивній голові. Волохаті руки троля звисали нижче колін, а із рота стирчали гострі вигнуті ікла. Тварина дивилася на них, і очі в неї спалахували червоним.

Група підійшла до другого експонату, храму Арте­міди в Ефесі. На голограмі біля входу можна було побачити зображення турецького будинку.

Опал прочитала історичний коментар на малень­кій табличці.

— Цікаво,— сказала вона,— навіщо називати хлопчика іменем богині-жінки?

— Це ім’я мого батька,— втомлено пояснив Арте­міс уже всоте.— Його можуть носити і дівчатка, і хлопці, і означає воно «мисливець». По-моєму, під­ходить. І коли вже ти вибрала людське ім’я, тобі буде цікаво, що Белінда означає «прекрасна змія». Теж підходить. Принаймні половина.

Опал тицьнула пальцем йому в ніс:

— Який ти надокучливий, Фауле! Сподіваюся, інші люди не такі.— Вона кивнула Сканту: — По­бризкай їх,— наказала вона.

Скант витяг із кишені невеличкого пульверизато­ра і щедро побризкав Холлі з Артемісом. Пахла жов­тувата рідина просто огидно.

— Тролячі феромони,— сказав Скант, немов ви­бачився.— Троль тільки раз вдихне, і в нього дах зі­рве. Для них від вас тхне, немов від гарячої самиці. Коли вони зрозуміють, що ви не тролиці, розірвуть на тисячу шматків і з’їдять. Ми поміняли всі розбиті панелі, тож утекти ви не зможете. Якщо хочете, стрибайте в річку,— запах змиється... років через тисячу. І ще, капітане Шорт, я зняв крила з костюма і прибрав камуфляжну фольгу. Підігрів, щоправда, лишив,— урешті-решт, кожен заслуговує хоч на ма­лесенький шанс.

«Дуже мені знадобиться той обігрів проти тро­лів»,— похмуро подумала Холлі.

Мерв заглянув усередину сфери через одну з про­зорих панелей.

— Добре. Все чисто.

Піксі натиснула кнопку на пульті і відчинила го­ловний вхід. Ізсередини донеслося далеке ревіння. Артеміс побачив кілька тролів, що билися на сходах копії храму. їх із Холлі розірвуть.

Брати Брілл заштовхали їх до півсфери.

— Хай щастить,— сказала Опал, і двері почали зачинятися.— Пам’ятайте, ви не самі. Ми стежити­мемо за вами через камери.

Двері зловісно грюкнули. Через кілька секунд електронний замок зашкварчав — один із братів Брілл побризкав його розчинником іззовні. Дороги назад не було. Артеміс і Холлі опинилися серед закоханих тролей, і пахли вони наче тролихи.

Копія храму Артеміди була відбудована дуже точ­но. Творці експонату не забули навіть про рухливі фігурки людей, що займалися звичними для чоти­рьохсотого року до нашої ери справами. Більшість фігур обідрали тролі, але деякі ще рухалися на спеці­альних рейках — підносили дари богам. Який би ро­бот не наближався до тролів, його роздирали на шматочки. Жорстка метафора долі Артеміса і Холлі.

Джерело їжі було лише одне — інші тролі. Самці хапали малих і хворих і безжалісно розривали зубами, кігтями й іклами. Лев’ячу пайку отримував вожак, решта стада задовольнялася залишками. Якщо тролі пробудуть тут іще трохи, вони самі себе знищать.

Холлі плечем штовхнула Артеміса на землю.

— Швидко,— сказала вона.— Покачайся в багню­ці. Обкатайся весь, щоб трохи зменшити запах.

Артеміс так і зробив, накидав на себе багна, на­скільки це дозволяли закуті в наручники руки. Там, де він не дістав, допомогла Холлі, яка теж вимазала­ся з голови до ніг. За мить упізнати їх було уже не­можливо.

Артеміс відчував те, чого не відчував ніколи,— абсолютний страх. Руки в нього тремтіли, ланцюги бряжчали. В мозку не лишилося місця для аналітич­ного мислення. «Не можу,— думав він.— Я нічого не можу зробити».

Холлі взяла ініціативу в свої руки, підняла його на ноги і потягла до залишків макетів торгових наметів біля швидкої річки. Вони сховалися за смугастим по­лотном і дивилися на тролей крізь дірки, що лиши­лися від гострих кігтів. Біля намету на килимку сиді­ли два макети торговців, їхні кошики блищали від золотих статуеток богині Артеміди. Голов у жодного з торговців не було. Щоправда, одна голова лежала неподалік, і через прокушений пластик вибивався штучний мозок.

— Потрібно позбавитися наручників,— гаряче прошепотіла Холлі.

— Що? — пролепотів Артеміс.

Холлі потрусила у нього перед носом наручниками.

— Потрібно оце зняти! Багнюка захистить нас на кілька хвилин, але тролі нас почують. Потрібно дістатися води, а в наручниках ми потонемо.

Очі у хлопця блукали десь далеко.

— Води?

— Отямся, Артемісе,— засичала Холлі.— Не за­був про золото? Ти не зможеш його отримати, якщо загинеш. Великий Артеміс Фаул здався, ледь поба­чив небезпеку. Ми і не через таке проходили раніше.

Не зовсім правда, але ж Хлопець Бруду все одно нічого не пам’ятає.

Артеміс опанував себе. Зараз не час для заспокій­ливої медитації, він має якось приглушити емоції. Не дуже корисно з точки зору психології, але краще, ніж хрустіти на зубах у тролів.

Він глянув на свої наручники. Ультралегкий пластик-полімер. По центру електронний замок, розта­шований так, щоб в’язень до нього не дістав.

— Скільки цифр? — запитав він.

— Що?

— Зі скількох цифр складається код замка? Ти по­ліцейський офіцер. Маєш знати, скільки їх там.

— Три,— відповіла Холлі.— Але ж варіантів безліч.

— Варіанти — не вірогідності.— Артеміс не пере­ставав дратувати, навіть коли його життя було в не безпеці.— Статистика стверджує, що тридцять вісім відсотків людей навіть не намагаються змінити заводський код замка. Хочеться сподіватися, що ельфи проявляють таку ж халатність.

Холлі нахмурилася.

— Я б не сказала, що Опал властива халатність.

— Може. Але її підлеглі не такі уважні до дета­лей.— Артеміс протягнув Холлі руки.— Спробуй гри нулі.

Холлі набрала комбінацію великим пальцем. Чер­воний вогник лишився червоним.

— Дев’ять. Три дев’ятки.

Знову вогник не змінився.

Холлі швидко спробувала всі комбінації із трьох однакових цифр. Жодна не спрацювала.

Артеміс зітхнув.

— Добре. Три цифри поспіль — дуже просто. Чи немає якихось поєднань із трьох цифр, які сидять в ельфійській підсвідомості? Такі, що відомі кожно­му ельфові та ніколи не забуваються?

Холлі напружила мозок.

— Дев’ять п’ять один. Код території Небесного міста.

— Спробуй.

Вона спробувала. Безрезультатно.

— Дев’ять п’ять вісім. Код Атлантиди.

Знову нічого.

— Ці цифри відомі лише на певній території,— сказав Артеміс.— А який номер може бути відомим кожному чоловіку, жінці й дитині?

У Холлі розширилися очі.

— Точно. Точно. Звісно. Дев’ять нуль дев’ять. Екстрений номер поліції. Він у кутку кожного білборда світу.

Тут Артеміс дещо помітив. Завивання стихло. Тролі припинили бійку і почали принюхуватися. В повітрі витали феромони і, немов ляльок за мотуз­ку, тягли гоблінів до наметів. Усі волохаті голови по­вернулися в напрямку Холлі й Артеміса.

Артеміс потрусив наручниками.

— Швидше пробуй!

Холлі натиснула. Вогники блимнули зеленим, і наручники відімкнулися.

— Добре. Чудово. Давай тепер я твої відімкну.

Палець хлопця завмер над замком.

— Я не розбираюся в ельфійських літерах і циф­рах.

— Розбираєшся. Власне, ти єдина людина, що знає нашу мову,— сказала Холлі.— Просто не пам’я­таєш. На замку стандартна розкладка. Від одного до дев’яти, зліва направо, нуль унизу.

— Дев’ять нуль дев’ять,— пробурмотів хлопець, натискаючи на потрібні кнопки.

З першої ж спроби наручники відімкнулися, і саме вчасно, бо не можна було гаяти ані секунди.

Тролі стрибали зі сходів храму і цілеспрямовано бігли до них, набираючи жахливої швидкості. Вони розмахували своїми волохатими руками, щоб додати собі прискорення, і водночас відштовхувалися муску­листими ногами. Таким чином вони долали до шести метрів за раз. Тварини спиралися на зігнуті пальці рук і розмахувалися ногами для наступного стрибка.

Видовище було жахливе: стадо оскаженілих хи­жаків, що неслося по піщаному схилу. Більші самці Обрали легший шлях і кинулися навпростець через ущелину. Підлітки і старі, виснажені від укусів і по­ранень, трималися схилів. Тролі бігли по манекенах і предметах побуту, тримаючи курс на намети. Кош­лате волосся розвивалося на вітру, палали червоні очі. Вони закидали голови назад, щоб ніс був угорі, і принюхувалися. Носи вели їх прямо до Холлі з Артемісом. І що іще гірше, Холлі з Артемісом також відчули сморід тролей.

Холлі заштовхала обидві пари наручників за па­сок. Акумулятори були майже повні, і ними можна було скористатися як обігрівачами чи навіть зброєю, якщо вони виживуть.

— Ну, Хлопче Бруду, стрибай у воду!

Сперечатися Артеміс не став: не було часу. Мож­на було лише припустити, що тролі, як і більшість тварин, невеликі шанувальники води. Він побіг до річки, земля під ним тремтіла від сотні тролячих лап і кулаків. Знову почалося завивання, цього разу ін­шої тональності, більш зухвале, легковажне і бру­тальне, немов тролі втратили останній контроль над собою.

Артеміс намагався не відставати від Холлі. Вона бігла попереду, гнучка і легка, нахилилася, щоб під­хопити пластикову дровину із макета багаття. Арте­міс зробив так само і сунув поліно під пахви. Може, у воді доведеться сидіти довго.

Холлі стрибнула, описала граціозну дугу і майже без сплеску увійшла у воду. Артеміс шубовснув за нею. Не створений він для всієї цієї біганини. Мозок у ньо­го великий, а от кінцівки кволі, а коли тролі наступа­ють тобі на п’яти, потрібно, щоб усе було навпаки.

Вода була теплою, і коли Артеміс проковтнув ту, що потрапила до рота, виявилося, що вона соло­денька на смак. Без забруднювачів, припустив він, звернувшись до тієї малої частини мозку, що могла ще раціонально мислити. Щось обхопило ногу, розі­рвало шкарпетку і подряпало шкіру. Хлопець бов­тнув ногою і звільнився. Цівка гарячої крові затри­малася на мить і попливла за течією.

Холлі уже розтинала хвилі по центру річки. Її ка­штанове волосся стирчало в різні боки.

— Тебе поранили? — запитала вона.

Артеміс похитав головою. Він так захекався, що не міг сказати ані слова.

Холлі помітила, що за його ногою тягнеться кри­вавий слід.

— Кров, а в мене ані краплини магії не лишилося, щоб тебе зцілити. Кров не краща за феромони. Має­мо вибиратися звідси.

На березі тролі буквально втрачали голову. Вони билися лобом об землю і стукали кулаками в такт.

— Шлюбний ритуал,— пояснила Холлі.— Здаєть­ся, ми їм сподобалися.

На середині річки течія була сильною, вона потя­гла їх за собою. Тролі кинулися бігти берегом, деякі навіть почали кидати у воду камінці. Один із них ударився об пластикове поліно Холлі, мало не пере­вернувши його.

Вона виплюнула воду.

— Нам потрібен план, Артемісе. Це твоя робота. Я зі своєю частиною впоралася: довела нас живими аж сюди.

— Так, ти молодець.— Хлопець явно трохи отя­мився, коли вже почав відпускати саркастичні заува­ження. Він прибрав з обличчя мокрі пасма волосся і роззирнувся навсібіч.

Храм був великим. Від нього на пустинну місце­вість падали довгі тіні. Двері були широко розчине­ні, і видно було, що всередині від тролей не сховаєш­ся. Здається, тільки на даху ці тварини не побували.

— Чи вміють тролі лазити? — виплюнув він воду.

Холлі простежила за його поглядом.

— Так, якщо доведеться. Дуже схожі на великих мавп. Але тільки якщо дуже потрібно.

Артеміс спохмурнів.

— Якби ж я міг пригадати,— сказав він.— Якби тільки знав, що мені відомо.

Холлі підпливла до нього і схопила за комір. Їх за­крутила течія, оточила бульбашками і піною.

— «Якби» не годиться, Хлопче Бруду. План потрі­бен раніше, ніж ми допливемо до фільтра.

— Фільтра?

— Це штучна ріка. Вона фільтрується через цен­тральний резервуар.

В Артемісовому мозку спалахнула лампочка.

— Центральний резервуар! От наш вихід!

— Ми загинемо! Я навіть не уявляю, скільки нам доведеться пробути під водою.

Артеміс востаннє оглянувся, щось прикинув і під­рахував.

— Зважаючи на обставини, іншого варіанту не­має.

Попереду течія почала вирувати, закручуватися, підхоплюючи все сміття на березі. Посередині утво­рилася невеличка вирва. Здається, побачивши її, тро­лі заспокоїлися. Вони припинили битися головою і кулаками об землю і почали спостерігати. Деякі, як пізніше виявилося, найрозумніші, пішли берегом.

— Пливемо за течією,— крикнув Артеміс.— Пли­вемо і сподіваємося.

— Оце й усе? Це весь твій геніальний план? — костюм у Холлі потріскував: водна проникала до системи підігріву.

— Не стільки план, скільки стратегія виживан­ня,— відповів Артеміс.

Він би і більше сказав, але його перервала річка: підхопила від ельфійки і потягла до воронки.

Почувався він таким важливим, як і будь-яка гі­лочка в руках стихії. Якби він наважився чинити опір воді, вона б вибила із легень усе повітря, як хуліган, що б’є жертву, доки та не зможе дихати. Груди Арте­міса стискало; і хоча рот був над водою, все одно йому не вдавалося захопити повітря. Мозку бракувало кисню. Ясно думати не виходило. Усе закручувалося: тіло, вода. Білі кола на блакитних і зелених. Ноги за­кручувало в стрічку Мебіуса. Танець ріки. Ха-ха.

Холлі пливла попереду, намагаючись утримати поліна разом. Жалюгідний пліт. Вона щось кричала, але нічого не можна було почути. Крім води. Навко­ло лише вода і безлад.

Вона підняла три пальці. Три секунди. І вони під водою. Артеміс набрав стільки повітря, скільки до­зволили стиснуті груди. Два пальці. Один.

Артеміс і Холлі відпустили поліна, і течія, немов павук, потягла їх униз. Артеміс боровся за останній ковток повітря, але вируюча вода вихопила його з рота. Бульбашки полетіли на поверхню.

Вода була не такою вже глибокою і темною. Але течія була такою швидкою, що нічого не можна було роздивитись. Повз нього майнуло обличчя Холлі, Артеміс тільки й побачив, що великі карі очі.

Воронка звужувалася, Холлі і Артеміс опинилися поряд. їх розвернуло по діагоналі, розкидавши руки і ноги в різні боки. Вони притулилися лобами, знай­шовши втіху в очах одне одного. Не надовго. їхню подорож обірвали металеві ґрати, що закривали ви­хід у трубу. Вони впали на метал, відчувши, як той врізався в шкіру.

Холлі схопилася за ґрати, просунула пальці крізь отвори. Ґрати були новенькі та блискучі. Зі свіжими слідами зварювання. Нові, коли все інше було ста­рим. Кобой!

Щось штовхнуло Холлі в руку. Аквателепод. Він був прив’язаний до ґрат пластиковим шнуром. Майже весь маленький екран усередині захисної капсули заповни­ло обличчя Опал. Майже все обличчя заповнила її по­смішка. Вона щось повторювала, крізь ревіння води слів не можна було розібрати, але можна було легко здогадатися, що вони означають: «Я знову перемогла».

Холлі схопила телепод, відірвала шнур. Від докла­деного зусилля її відкинуло до відносно спокійної течії. Сил у неї не лишилося, тож довелося віддатися на ласку води. Артеміс відштовхнувся від ґрат, ви­тративши останній кисень, щоб допомогти собі но­гами. Вистачило на два поштовхи.

Він звільнився з виру, поплив слідом за Холлі до темного пагорба нижче за течією. «Повітря,— думав він у відчаї.— Мені потрібно подихати. Не скоро. За­раз. Якщо не зараз, то ніколи».

Артеміс випірнув і відкрив рота. Почав вдихати, навіть не виплюнувши воду. Перший подих повернувся із рідиною. Другий був уже чистим, і третій теж. Артеміс відчув, як до рук і ніг поверталася сила, немов венами текла ртуть.

Холлі була в безпеці. Лежала на темному острові серед річки. Груди у неї здіймалися, як ковальський міх, під скорченими пальцями лежав телепод.

— Ага,— сказала Кобой з екрана.— Так передбачувано.

Вона повторювала ці слова знову і знову, аж доки Артеміс не вийшов із води і не знайшов кнопку від­ключення звуку.

— Вона починає мені не подобатися,— видихнув він. — Вона іще пошкодує про такі дрібниці, як під­водний телевізор, бо саме такі речі надають мені сил.

Холлі сіла, озирнулася. Вони лежали на купі сміт­тя. Артеміс здогадався, що відколи Опал поставила на фільтрувальну трубу ґрати, течія викидала все, що відламували тролі, на мілину. Невеличкий острів зі сміття. Були тут і голови роботів, і масні статуї, і за­лишки тролів. Тролині скальпи із широкою лобовою кісткою і зогнила шкіра.

Принаймні ці тролі їх не з’їдять. Небезпечні тролі їх переслідували і навіть уже заходили в піну біля бе­регів. Але від суші їх відділяло метрів із шість води десь із п’ятнадцять сантиметрів завглибшки. Поки що вони були в безпеці.

Артеміс відчув, що на поверхню свідомості рвуть­ся спогади. Він от-от усе пригадає, жодних сумнівів.

Він сидів абсолютно нерухомо, чекаючи на цей мо­мент. Перед очима спалахували розрізнені образи: гора золота: зелені лускаті істоти, що кидалися вог­няними кулями, Батлер серед льоду. Але образи ви слизали, немов краплі води стікали по склу.

Холлі сіла.

— Щось є?

— Можливо,— відповів Артеміс.— Щось. Я не певен. Усе відбувається так швидко. Мені потрібен час на медитацію.

— Часу в нас немає,— відповіла Холлі, збира­ючись на верхівку купи сміття. Під ногами захрустіли черепи.— Поглянь.

Артеміс подивився на лівий берег. Один із тролів підхопив велику каменюку і підняв її над головою. Хлопець зіщулився. Якщо ця каменюка влучить у них, обидва отримають серйозні травми. В ліпшо­му разі.

Троль загарчав, як тенісист-профі, що подає м’яча, і кинув каменюку в річку. Вона мало не влу­чила в їхній острів і впала на мілину, здійнявши бризки.

— Схибив,— сказала Холлі.

Артеміс спохмурнів.

— Сумніваюся.

Другий троль підхопив камінь, за ним третій. Скоро вже усі самці хапали уламки каміння, частини роботів, палки і все, що потрапляло в руки, і кидали в їхній бік. Жодного такого снаряду не потрапило на мокру парочку на острові сміття.

— Усі схибили,— знизала плечима Холлі.— Геть усі.

У Артеміса кістки ломило від холоду, страху і неймовірного напруження.

— Вони не намагаються в нас улучити,— пояснив він.— Вони будують міст.

ПЛАНИ Опал щодо зустрічі люд­ського й ельфійського світів були про­стими у виконанні, але геніальними в задумці. Вона просто трохи облегшила людям завдання, яке вони і так збиралися виконати. Майже кожна енергетична компанія у світі мала проект «Ядро Землі», але всі ті плани були лише гі­потетичними, враховуючи, скільки вибухівки по­грібно було для того, щоб прорватися крізь кору і скільки заліза потрібно для того, щоб робот прой­шов крізь мантію.

Опал вибрала Джованні Зіто зі списку ймовірних маріонеток через дві причини: Зіто мав чималий статок і землю прямо над величезним, багатим гема­титовим рудним тілом.

Джованні Зіто — сицилійський інженер і піонер у галузі альтернативних джерел живлення. Завзятий захисник навколишнього середовища, Зіто розробив кілька способів виробництва електрики без руйну­вання землі. Винахід, завдяки якому він і отримав свій статок,— сонячний вітряк Зіто, вітряк із соняч­ними батареями замість лопатей, що робило його набагато ефективнішим, ніж звичайні вітряки.

Шість тижнів тому Зіто повернувся з екологічно­го самміту в Женеві, де звернувся з нотою до мініс­терств Європейського Союзу. Коли він повернувся до своєї вілли, вікна якої виходили на Мессинську протоку, призахідні проміні сонця уже засвітили воду помаранчевим полум’ям. Зіто втомився. Гово­рити з політиками — справа складна. Навіть ті, хто щиро цікавився екологією, не могли і слова сказати через політиканів, що мали долю з великого бізнесу.

Зіто набрав у ванну води. Вода підігрівалася со­нячними батареями на даху. Власне, вілла забез­печувала себе електрикою сама. Сонячних батарей вистачило б, щоб підтримувати в будинку тепло і світло протягом шести місяців. І ніяких шкідливих вихлопів.

Після ванни Зіто загорнувся в махровий халат, налив собі бокал бордо і розташувався в улюблено­му кріслі.

Зіто зробив ковток, розслабляючись після напру­женого дня. Кинув погляд на звичний ряд фото в рамочках на стіні. Більшість із них була вирізана із журналів, які писали про його інновації. Але йому по­добалася та, яка зробила його відомим,— світлина з обкладинки «Таймс», на якій молодий Джованні Зіто сидів верхи на горбатому киті, а за ним маячило кито­бійне судно. Бідолашна тварина потрапила на мілко­воддя і не могла втекти під воду, тож Зіто підплив до неї на шлюпці і стрибнув на спину, щоб прикрити від гарпунів. Хтось із шлюпки зробив фото, і те фото ста­ло одним із найвідоміших у минулому столітті.

Зіто посміхнувся. Ото були деньки. Він уже хотів заплющити очі, щоб трохи подрімати перед вечерею, як раптом помітив, що в темному кутку щось ворух­нулося. Щось маленьке, не вище за стіл.

Зіто випрямився.

— Що таке? Тут хтось є?

Блимнула лампа, і він побачив маленьку дівчин­ку, що сиділа на табуреті. В руці вона тримала шнур від лампи. Вона не була ані наляканою, ані схвильо­ваною. Дівчинка була такою спокійною і зібраною, що Зіто здалося, ніби то він до неї в дім заліз.

Джованні підвівся.

— Ти хто, мала? Чому ти тут?

Дівчинка глянула на нього своїми неймовірними очима. Глибокими карими очима. Глибокими, як бочка шоколаду.

— Я прийшла до тебе, Джованні,— сказала вона таким же прекрасним голосом, як і її очі. Власне, вона вся була прекрасна: порцелянове личко... і ці очі. Вони його не відпускали.

Зіто опирався чарам.

— До мене? Що це означає? Твоя мама поблизу?

Дівчинка посміхнулася.

— Ні, не поблизу. Тепер ти моя родина.

Джованні спробував зрозуміти це просте речен­ня, але не зміг. Хіба це важливо? Ці очі, цей голос. Такий мелодійний. Немов кришталь дзвенить.

Люди по-різному реагують на месмер. Більшість одразу підпадають під гіпнотичні чари, але є й такі, кого потрібно трохи підштовхнути. І чим більше їх штовхаєш, тим більший ризик пошкодження мозку.

— Тепер я твоя родина? — повільно сказав Зіто, немов шукав сенсу в кожному слові.

— Так, людино,— нетерпляче гримнула Опал, по­силюючи натиск.— Моя родина. Я твоя дочка, Бе­лінда. Ти удочерив мене минулого місяця, таємно. Усі папери в твоєму бюро.

Погляд Зіто втратив фокус.

— Удочерив? Бюро?

Опал постукала мініатюрними пальчиками по лампі. Вона вже забула, якими нудними можуть бути люди, особливо під дією месмера. А цей іще і генієм вважається.

— Так. Удочерив. Бюро. Ти любиш мене більше за життя, пам’ятаєш? Заради своєї любої Белінди ти зробиш геть усе.

На очі Зіто навернулися сльози.

— Беліндо. Моя маленька дівчинко. Я заради тебе зроблю все що завгодно, люба.

— Так, так, так,— нетерпляче повторила Опал.— Звісно. Я ж сказала. Якщо ти під месмером, це не означає, що ти маєш повторювати все, що я кажу. Це втомлює.

Зіто помітив у кутку ще двох малих істот. Вони мали загострені вуха. Цей факт пробився навіть че­рез месмер.

— Бачу. Он там. Вони люди?

Опал зиркнула на братів Брілл. Вони мали трима­тися подалі. Месмеризування такої сильної людини, як Зіто, було справою делікатною і не терпіло втру­чання.

Вона додала месмеру до свого голосу.

— Ти не можеш бачити ці постаті. Ти ніколи їх не бачив.

Зіто з полегшенням зітхнув.

— Звісно. Добре. Нічого такого. Ігри розуму.

Опал вилаялася. Куди поділася людська грамати­ка? Найменший стрес, і її немов у вікно здуло. Ігри розуму. Таке скаже.

— А тепер, Джованні, татко, здається, нам потріб­но поговорити про твій наступний проект.

— Автомобіль, що живиться водою?

— Ні, дурню. Не автомобіль, що живиться водою. Проби з ядра Землі. Я знаю, що ти спроектував робо­та. Непогано як для людини, хоча я б дещо змінила.

— Проби з ядра. Неможливо. Не проб’ється крізь кору. Не вистачить заліза.

— Ми не можемо пробитися крізь кору. Нам не вистачить заліза. Говори правильно, заради бога. Я і так утомилася говорити мовою Людей Бруду, а доводиться і всякі дурниці слухати.

Бідолашний мозок Зіто зробив іще одну спробу.

— Вибач, люба Беліндо. Я просто хотів сказати, що проект із пробами із ядра довгостроковий. Він зачекає, доки ми не знайдемо практичний спосіб зі­брати потрібну кількість заліза і пробитися крізь мантію Землі.

Опал подивилася на загіпнотизованого сици­лійця.

— Любий дурний татко. Ти ж розробив суперлазер, щоб прорізати кору. Хіба не пам’ятаєш?

По щоці Зіто скотилася краплина поту.

— Суперлазер? Тепер, коли ти сказала...

— А чи можеш ти уявити, що знайдеш, коли про­йдеш кору?

Зіто уявляв. Частина його інтелекту досі належала йому.

— Гематитове рудне тіло? Воно дуже масивне. І високоякісне.

Опал підвела його до вікна. На відстані під зоря­ми спалахували лопаті вітряка.

— Як думаєш, де потрібно копати?

— Думаю, потрібно копати під вітряком,— сказав Зіто, притулившись лобом до прохолодного скла.

— Дуже добре, татусю. Якщо ти там копатимеш, я буду дуже щасливою.

Зіто потріпав піксі по голові.

— Дуже щасливою,— сонно пробурмотів він.— Беліндо, дівчинко моя. Папери. Бюро.

— Папери в бюро,— виправила його Опал.— Якщо белькотітимеш, як дитина, доведеться тебе по­карати.

Вона не жартувала.

У Поліцейській Плазі тільки і розмов було, що про зонд Зіто. Якщо чесно, це трохи відволікло від останніх подій. ЛЕП не так часто втрачає офіцерів. А тут аж двоє! Фоулі дуже переживав, особливо за Холлі Шорт. Одна справа втратити друга під час виконан­ня обов’язків, і зовсім інша, коли його звинувачують у вбивстві. Фоулі навіть і думати не хотів, що Народ запам’ятає Холлі як холоднокровного вбивцю. Капі­тан Холлі Шорт невинна. Більше того, вона справ­жній герой і заслуговує на відповідні спогади.

На стіні замерехтів вогник інтеркому. Технічний асистент із приймальні. Загострені вуха ельфа аж тремтіли від збудження.

— Зонд опустився на шістдесят дві милі. Повіри­ти не можу, що люди аж сюди дісталися.

Фоулі теж не міг. Теоретично, потрібно було ще кілька десятиліть, щоб люди розробили складні лазе­ри, які дозволять проникнути крізь кору, не підсма­живши половини континенту. Очевидно, Джованні Зіто дуже просунувся у своїх дослідженнях і роз­робив лазер, аніскільки не хвилюючись про плани Фоулі.

Фоулі навіть пошкодував, що проект Зіто дове­деться закрити. Сицилієць — один із найяскравіших умів людської раси. Його план скористатися силою зовнішнього шару ядра був гарним, але привів би до викриття ельфів, а це занадто висока ціна.

— Не спускай з нього очей,— удавано бадьоро сказав він.— Особливо доки він рухатиметься па­ралельно Е7. Не думаю, що можуть виникнути про­блеми, але пильність втрачати не варто. Про всяк випадок.

— Так, сер. О, і на другій лінії капітан Вербіл з по­верхні.

У кентаврових очах спалахнула іскорка зацікавле­ності. Вербіл? Крилатий ельф, що дозволив Мульче­ві Діггумсу вкрасти ЛЕПівський транспортер. Мульч утік у той самий день, коли загинули його друзі. Збіг? Можливо. А може, й ні.

Фоулі відчинив вікно зв’язку з поверхнею. В ньо­му він побачив груди Вербіла.

Фоулі зітхнув.

— Чіксе! Ти ж у повітрі висиш. Стань так, щоб я тебе побачив.

— Вибачте,— сказав Чікс, опускаючись на підло­гу.— Я трохи знервований. Командир Кельп мало шкуру з мене не зняв.

— Чого ти хочеш, Чіксе? Щоб я тебе обійняв і по­цілував? У мене інших справ повно.

За спиною у Вербіла затріпотіли крила. Вочевидь, йому було дуже важко утримуватися на землі.

— У мене для вас повідомлення від Мульча Діг­гумса.

Фоулі ледь утримався, щоб не розреготатися. Ну, зрозуміло, які слова може приготувати для нього Мульч.

— Ну кажи. Розкажи, що про мене думає наш сварливий друг.

— Але це лишиться між нами, добре? Я не хочу, щоб мене відправили у відставку на підставі психіч­ного розладу.

— Так, Чіксе, тільки між нами. Усі мають право на невеличкий психічний розлад. Тим більше сьо­годні.

— Це просто смішно. Особисто я не вірю.— Чікс спробував зневажливо розсміятися.

— Що смішно? — гримнув Фоулі.— Чому ти не ві­риш? Розказуй, Чіксе, бо я зараз вирву цей інтеркомівський кабель і тебе ним проштрикну!

— Нас не підслуховують?

— Ні! — закричав кентавр.— Не підслуховують! Кажи. Передавай повідомлення Мульча.

Чікс глибоко вдихнув і на видиху швидко промо­вив:

— Опал Кобой повернулася.

Фоулі почав реготати десь від копит, і доки сміх дійшов до рота, він був уже голосним і нестримним.

— Опал повернулася! Кобой повернулася! Тепер я зрозумів. Мульч тебе надурив, щоб украсти тран­спортер. Він зіграв на твоєму страху перед тим, що Опал отямиться, і ти купився. Опал повернулася! Не сміши мене.

— Саме так я йому і сказав,— похмуро відповів Чікс.— Навіщо ж так реготати? Он, увесь екран за­плювали. Знаєте, я теж маю почуття.

Фоулі замовчав. Сміх був несправжнім, просто вилилися емоції. Переважно смуток з домішкою розчарування.

— Гаразд, Чіксе. Я тебе не звинувачую. Мульч ду­рив і набагато розумніших за тебе.

Чікс не відразу зрозумів, що його образили.

— А може, це правда,— надув він губи.— Може, це ви помиляєтесь. Це ж можливо, самі знаєте. Опал Кобой вас надурила.

Фоулі відкрив іще одне вікно на екрані.

— Ні, Вербіле, неможливо. Опал не могла повер­нутися, бо саме зараз я на неї дивлюся.

Пряма трансляція із клініки Аргона показала, що Опал досі перебувала в комі. Кілька хвилин тому вона пройшла перевірку на ДНК.

Куди й поділася вся Чіксова зухвалість.

— Повірити не можу,— пробурмотів він.— Мульч здавався таким щирим. Власне, я вирішив, що Холлі в небезпеці.

Фоулі махнув хвостом.

— Що? Мульч сказав, що Холлі в небезпеці? Але ж Холлі загинула. Вона мертва.

— Так,— похмуро кивнув Чікс.— Мульч брехав як рудий собака. Без образ.

Звісно! Опал підставила Холлі, щоб її звинувати­ли у смерті Джуліуса. Такий жорстокий жарт цілком у дусі Опал. Якби ж її не було прямо перед ним. ДНК ніколи не бреше.

Чікс постукав по екрану, щоб привернути увагу Фоулі.

— Слухайте, Фоулі, пам’ятаєте, що ви обіцяли? Усе лишиться між нами. Не потрібно, аби всі знали, що мене надурив гном. А то доведеться мені зішкрібати мишаче каррі з тротуарів після матчів із кранчболу.

Фоулі неуважно зачинив вікно.

— Гаразд. Між нами. Так.

Опал під охороною. В цьому можна не сумнівати­ся. Втекти вона не змогла б. А якби втекла, то цей зонд був би набагато гіршим, ніж здається. Не могла вона втекти. Неможливо.

Але в ньому вже прокинувся параноїк. Можна зробити кілька невеличких тестів, щоб остаточно переконатися. Потрібно отримати авторизацію, але якщо він помиляється, про це ніхто не мусить дізна­тися. Якщо ж має слушність, то хто перейматиметь­ся через кілька годин комп’ютерного часу?

Кентавр відкрив базу даних спостереження і ви­брав відео з тунелю, де загинув Джуліус. Хотів дещо перевірити.

Неподалік від Барі, Італія

Минулого тижня весь світ мистецтва святкував по­вернення загубленої картини Паскаля Ерве, фран­цузького імпресіоніста. Чутки про існування «Ельфійки-злодійки» (олія, полотно) підтвердилися, коли картину прислали в Дувр у Парижі. Якийсь любитель мистецтва скористався звичайною поштою, щоб пе­редати музею цей безцінний шедевр. Автентичність роботи підтвердили шість незалежних експертів.

Представник Дувра заявив, що картину вистав­лять наступного тижня. Отже, вперше за століття шанувальники мистецтва зможуть побачити шедевр Ерве.

Але найцікавіше в усій цій історії — записка, що супроводжувала «Ельфійку-злодійку». В ній просто зазначено: «Далі буде».