Публіка поволі сходиться. Кавалери, городяни, лакеї, пажі, 8 лодій, воротар тощо. Потім маркізи, Кіжі, Брісайль, буфетниця, музиканти тощо. Входить кавалерист.

(доганяючи його)

(до другого кавалериста, що тільки-но ввійшов)

(до другого)

Вправляються на рапірах.

(увіходить)

(показуючи тому ігри, що виймав з кишені)

(Сідав на долівку.)

(теж сідає)

(витягав з кишені недогарок свічки, запалює його й приліплює до підлоги)

(до квіткарки)

(Обіймав її.)

(переслідуючи квіткарку)

(сідаючи на долівці поруч з іншими, що поприносили напої та наїдки)

(веде сина)

(витягаючи пляшку з-під поли плаща і теж сідаючи долі)

(п’є)

(синові)

(Показуючи кінцем ціпка на п’яницю.)

Один із фехтувальників, одступаючи, штовхає його.

(Потрапляє серед грачів.)

(усе переслідуючи квіткарку)

(швидко відводячи сина)

Компанія пажів, узявшись за руки, увіходить фарандолою й співає: «Траля-ляля-ляля-лялере!»

(суворо до пажів)

(удаючи ображену гідність)

(Жваво до другого пажа, коли воротар одвернувся.)

(зібравши коло себе гурток підозрілих осіб)

(кричить до інших, що вже посідали на горішніх галереях)

(згори)

(Дмучи, стріляв з сарбакана – спеціальної дудочки горохом.)

(до батька-городянина)

(Проходить далі під руку з сином.)

(до своїх супутників)

(до другого, показуючи на лаву вгорі)

(показуючи руками, як воно робиться)

(ніби витягає щось потаємними швидкими рухами)

(кричить а горішньої лави)

(у партері, побачивши буфетницю)

(з’являється перед прилавком)

Шум за дверима.

(здивовано)

Входить компанія маркізів.

(побачивши, що зала наполовину порожня)

(Підходить до інших дворян, що ввійшли раніше.)

Обіймаються.

Публіка криками вітав свічкаря. Гуртується навколо люстр, що той випалює. Дехто розміщується в галереях. Ліньєр іде до партеру, подавши руку Крістіанові де Певільєту. Ліньєр трохи безладно одягнений, має вигляд витонченого п’яниці. Крістіан, в елегантному, але трохи старомодному одязі, стурбовано заглядає до лож.

Ті самі, Крістіан, Ліньєр, потім Рагно і Ле Бре.

(сміючись)

(тихо до Крістіана)

Крістіан киває головою на знак згоди.

Публіка вітає криками першу запалену люстру.

(до Брісайля, розглядаючи Крістіана)

(почувши це)

(представляючи Крістіанові)

(до другого)

(дивиться на осіб, що заходять до лож)

(настроюючи свої Інструменти)

(до Крістіана, вказуючи йому на публіку)

Вони називають жінок, що входять, дуже ошатно вдягнені, до лож, обмінюються уклонами, усмішками.

(до батька-городянина)

(завмираючи)

(одводить Крістіана набік)

(благально)

(стукаючи смичком по пюпітру)

(Підіймав смичок.)

Музики починають грати.

(удаючи, що йде)

(проходячи повз нього з підносом)

Ті самі, окрім Ліньера; де Гіш, Вальвер, потім Монфлері.

(побачивши де Гіша, що виходить із ложі Роксани і йде партером, оточений облесливими дворянами, серед яких і віконт де Вальвер)

Підходять до де Гіша.

(Іде в супроводі всіх маркізів та дворян на сцену. Гукає, обернувшись.)

(що слухав і спостерігав їх, здригається, почувши це ім'я)

(Засував руку в кишеню і стрічає там руку злодія, що саме взявся кишеню випорожняти. Обертається.)

(не випускаючи руки злодія)

(в жалісною усмішкою)

(Міняє тон, тихо й швидко.)

(не випускаючи руки)

(усе держить руку)

(випустивши нарешті руку злодія)

(Глянувши з любов’ю на Роксану.)

(З лютістю – на Вальвера.)

Вибігає. Де Гіш, віконт, маркізи, всі дворяни йдуть за завісу, щоб зайняти місце по лавах на сцені. В партері повнісінько. Жодного вільного місця на галереях і в ложах.

(його парик злітає вгору на кінці вудочки, закинутої пажем з горішньої галереї)

Крики радості

(розлючений, погрожуючи кулаком)

Сміх і крики

(дуже голосні, потім починають спадати)

Повна тиша.

(вражений)

Один із глядачів щось шепоче йому на ухо.

Шептання в публіці

У публіці

Голос маркіза

(в тиші, із-за завіси)

(просовує голову в щілину завіси)

Стілець передають із рук в руки, через голови. Маркіз бере його і щезає, пославши кілька поцілунків у ложі.

Знов три удари. Завіса відслонюється. Маркізи сидять по боках сцеви, у вільних позах. Декорація являє обстановку пасторалі в блакитних тонах. Чотири маленькі кришталеві люстри освітлюють сцену. Скрипки тихо грають.

(тихо до Рагно)

(так само тихо)

Чути гру на козиці. Монфлері з’являється на сцені, величезний, в одязі пастушка, у надітій набакир шапочці, прикрашеній трояндами, грає на козиці, оздобленій стьожками.

(аплодує)

(вклонившись, починає роль Федона)

(з партеру)

(обурено)

(із партеру, з лож)

(усе загрозливіше)

Над головами глядачів з'являється палиця, яку держить чиясь рука.

(дедалі тихшим голосом)

Палиця ходить ходором.

(з'являється в партері, ставши, на стілець із схрещеними руками, з войовничо заламаним капелюшем, з настовбурченими вусами і страшним носом)

Сенсація при появі Сірано.

Ті самі, Сірано, потім Бельров, Жоделе.

(до маркізів)

(недбало)

(схопившись)

(зібравши всю свою гідність)

(ввічливо)

(до тих, що кричать навкруг нього)

Коло розступається.

(відступаючи)

(до Монфлері)

(знов наступаючи, реве)

Юрба знову відступає.

(співає в глибині сцени)

(співає)

(в ложі)

(у нестямі)

(Повертаючись у той бік, де Монфлері стоїть у тоскному чеканні.)

(з шпагою в руках)

(злазить із свого стільця, сідає посеред утвореного людьми кола і влаштовується як у себе вдома)

(розвеселившись)

(ляскає в долоні)

(із ложі)

Монфлері зникає, мов провалюється в люк. Буря сміху, свистків, криків.

(з осяяним обличчям, розвалюється на стільці, схрестивши ноги)

Бельроз виходить на авансцену і вклоняється.

(елегантно)

(виходить і говорить гугняво)

(до Сірано)

(ввічливо, все сидячи)

(повертаючи стілець до лож, галантно)

(повертаючи стілець до сцени)

(встає і кидає на сцену гаман)

(в захопленні)

(швидко хапає гаман і важить його на руці)

Починають виходити. Сірано дивиться круг себе з задоволеним виглядом. Але публіка незабаром спиняється, слухаючи наступну сцену. Жінки в ложах, що вже були повставали і наділи верхній одяг, спиняються, щоб послухати, і кінець кінцем сідають ізнову.

(до Сірано)

(кладе руку на шпагу)

(Показує шпагу.)

(вражений)

(наступав на нього)

(відступаючи)

(заїкуючись)

(Б’є його в щоку.)

 (Виштовхув сердитого добродія згідно зі своїми словами.)

(що сходить ві сцени з маркізами)

(знизуючи плечима)

(Підходить до Сірано, що дивиться на нього, і став у визивній позі.)

(поважно)

(хоче повести з собою обуреного Вальвера)

Сміх.

(в нестямі)

(скрикує, ніби його схопила судорога)

(що був відійшов, повертається)

(з гримасами болю)

(Кладе руку на шпагу.)

(добуває свою шпагу)

(зневажливо)

(схвильована до найвищої міри)

Картина. Коло цікавих у партері, маркізи і військові змішалися з городянами і простолюдом, пажі вилазять людям па плечі, щоб краще бачити. Всі дамп стоять у ложах. Праворуч де Гіш і його почет. Ліворуч Ле Бре, Рагно, Кіжі тощо.

(на хвилину заплющує очі)

(Робить те, що каже.)

Перші обміни ударами.

(Урочисто.)

(Ударяє Вальвера, той хитається.)

Радісні вигуки. Оплески в ложах. Летять квіти й хусточки. Військові о ючують і вітають Сірано. Рагно танцює від захоплення.Ле Бре щасливий і разом з тим у розпачі. Друзі віконта підтримують його і виводять.

(протягливий крик)

Метушня навкруг Сірано.

(швидко підходить до Сірано, простягаючи йому руку)

(Пішов.)

(до Кіжі)

(до Сірано, беручи його за руку)

(до Бельроза)

(шанобливо)

Чути крики знадвору.

(виглянув)

(урочисто)

(Міняючи тон, до воротаря і доглядача свічок.)

Жоделе і Бельроз виходять, низько уклонившись Сірано.

(до Сірано)

Воротар відходить.

(до Сірано)

(гордо)

(Міняє тон, помітивши, що воротар відійшов.)

(удаючи, ніби кидає гаман)

(покашлюючи за своїм прилавком)

Сірано і Ле Бре обертаються. Вона несміливо підходить.

(З поривом.)

(здіймаючи бриля)

(Підходить до буфета.)

Вона хоче дати йому гроно, віп одривас одну ягідку.

Вона хоче налити йому вина, він спиняє її.

(Відламує половину пиріжка, решту віддає.)

(Цілує їй руку як принцесі.)

(Вклоняючись.)

(Пішла.)

Сірано, Ле В р е, потім воротар.

(Влаштовується за буфетом, кладе перед собою пиріжок.)

(Ставить воду.)

(Кладе ягідку винограду.)

(їсть.)

(кінчає пиріжок)

(спалахнув з радості)

(їсть виноградинку)

(знизує плечима)

(підводячись)

(вражено)

(з гірким усміхом)

(Міняючи тон, поважно.)

(В знемозі.)

(зворушений)

(жваво хапає його за руку)

(вражений)

(вводячи когось, до Сірано)

Сірано, Ле Бре, дуенья.

(з реверансом)

(знову реверанс)

(спираючись на Ле Бре)

(збезумівши)

(Пішла.)

Сірано, Ле Бре, потім актори, Кіжі, Брісайль,  Ліньєр, воротар, музиканти.

(падає в обійми Ле Бре)

(в нестямі)

(Кричить:)

З деякого часу в глибині сцепи заворушились тіні акторів та актрис, чути шептання: починається репетиція. Музики знов сідають на свої місця.

(зі сцени)

(сміється)

Іде до виходу. У головпі двері входять Кіжі, Брісайль, кілька офіцерів, підтримуючи зовсім п’яного Ліпьєра.

(пізнаючи)

(ледве орудуючи язиком, показує зовсім зім’яту записку)

(злякано)

(страшним голосом)

(Показуючи на ліхтаря, що похитуючи держить воротар, цікаво дослухаючись до розмови.)

Ліньєр хапає ліхтар.

(До офіцерів.)

Актори і актриси в різноманітних костюмах, зійшовши зі сцепи, підходять до них.

(вдаряючи Ліньєра по плечу)

(в одязі субретки)

(до інших)

(сплигуючи зі сцени)

(так само сплигуючи, до старого актора)

(стрибаючи з радощів)

(до музикантів)

Музики приєднуються до кортежу. Всі беруть з рампи запалені свічки і розподіляють між собою. Утворюється факельний похід.

(виходить наперед, як каже)

Воротар одчиняє двері навстіж. Дається бачити закуток мальовничого старого Парижа, осяяного місяцем.

(стоячи на порозі)

(повертається до субретки)

Виходить. За ним похід – Ліньер, похитуючись, на чолі, актриси під руку з офіцерами, актори, підскакуючи – рушає в ніч при звуках скрипок у мерехтливому сяйві свіч.

Рагно, кухарі, потім Ліза. Рагно сидить при столику і пише з натхненним виглядом, числячи на пальцях.

(несе зготовані ласощі)

(несе блюдо)

(з паштетом)

(з мискою)

(із смаженою птицею, прикрашеною пір’ям)

(перестає писати, підводить голову)

(Підводиться. До одного з кухарів.)

(Іде далі.)

(перед каміном)

(До одного в пекарів, показуючи на палянички.)

(До другого, показуючи йому незакінчений паштет.)

(До молодого учня, що, сидячи долі, нанизує на рожен птиць.)

(підходить з підносом, накритим тарілкою)

(Розкриває піднесене – великий торт у вигляді ліри.)

(зачарований)

(Помічає Лізу, що входить до кімнати.)

(До Лізи, з ніяковим виглядом показуючи ліру.)

(Кладе на конторку пачку паперових торбинок.)

(Розглядає принесене.)

Ті самі, двоє дітей, що тільки-но зайшли до цукерні.

(подаючи)

(схвильований, набік)

(До дітей.)

(Бере торбинку і перед тим, як покласти в неї пончики читає.)

(Кладе торбинку вбік і бере іншу. Хоче покласти туди пончики, читає.)

(Знов одкладає торбинку.)

(нетерпляче)

(Бере торбинку третю, вагається)

(знизує плечима).

(Стає на стілець і починає розставляти блюда на полиці.)

(користуючись з того, що вона повернулась до нього плечима, підкликає назад дітей, що вже були біля дверей)

Діти віддають йому торбинку, жваво беруть ласощі і виходять.

Рагно, розгладжуючи папір, читає.

Швидко входить Сірано.

Рагно, Ліза, Сірано, потім мушкетери.

(шанобливо вклоняючись)

(схвильовано)

(Ходить туди й сюди по цукерні.)

(ходячи слідом за ним)

(зневажливо)

(захоплено)

(Фехтуючи рожном, що держить у руках)

(до Сірано, що, проходячи повз конторку, мимохідь потис її руку)

(погрожуючи йому пальцем)

(Міняючи тон.)

(іронічно)

(подаючи йому перо, що тримав за вухом)

(із розкішними вусами, входить. Громовим голосом)

(обертаючись)

(знову беручись за перо і знаком відсилаючи Рагно)

Сам собі.

(Кидав перо.)

(До Рагно.)

(б'ючи себе в груди)

Пише. За скляними дверима видно якісь худі, несміливі силуети.

Рагно, Ліза, мушкетер, Сірано – пише при столику, – поети в чорних одягах, з панчохами, що спадають, заболочені.

(підходить до Рагно)

(входячи, до Рагно)

(так само стискаючи Рагно руку)

(Нюхає повітря.)

(його оточують, обіймають, тиснуть йому руки)

(підводячи на хвилину голову)

(Знов береться до листа.)

(недбало)

(до мушкетера)

(покручуючи вуси)

(пише, від часу до часу бурмоче собі)

(пишучи)

(так само)

(так само)

(хапаючи пиріг)

(Хотів підписатись, але спиняється й ховає лист.)

(до другого поета)

(умощуючись перед підносом із тістечками)

(розглядаючи бабку)

(Одкушує верх бабки.)

(Хапає пірника.)

(обережно беручи тістечко)

(вгризаючись у торт-ліру)

(що приготувався читати вголос, відкашлявся, поправив ковпак на голові, став у позу)

(підштовхує ліктем першого)

(до другого)

(читає)

(з набитими ротами)

(мало не вдавившись)

Поети відходять у глибину сцени, жуючи.

(що спостерігав усю картину)

(тихо усміхаючись)

(плеще його по плечу)

(Рагно йде до своїх друзів. Сірано стежить за ним очима потім несподівано звертається до Лізи.)

Ліза, що ніжно розмовляла з мушкетером, здригнулась і підійшла до Сірано.

(ображено)

(задихаючись від хвилювання)

(одверто)

(так голосно, щоб почув зальотник)

(Уклоняється мушкетерові і, глянувши на годинник, став біля дверей, спостерігаючи.)

(до мушкетера, що простодушно віддав уклін Сірано)

(Швидко виходить, Ліза за ним.)

(від дверей, роблячи знаки Рагно, щоб той одвів поетів)

(показуючи поетам двері праворуч)

(нетерпляче)

(у розпачі, з набитим ротом).

Всі швидко йдуть за Рагно, пограбувавши блюда з печивом.

Сірано, Роксана, дуенья.

Роксана в масці з’являється з дуеньєю за скляними дверима.

Він швидко відчиняє двері.

(Підбігає до дуеньї.)

(сквапно хапає паперову торбинку на столі)

(засмучено)

(виштовхує її)

(Зачиняв за дуеньєю двері, спиняється, здійнявши бриля, на шанобливій відстані.)

(знявши маску)

(опустивши очі)

(Уклоняючись.)

(Бере його за руку – спиняється вражена.)

Сірано хоче відняти свою руку.

(Сідає до столу, вмочує свою хусточку в склянку з водою.)

(сідає собі)

(обмиваючи рану)

(не випускаючи його руки)

(кінчаючи перев’язувати руку своєю хустиною)

(сміючись)

(блідий, підводиться)

(показує на свою руку, усміхаючись)

(розчиняє двері)

Дуенья зникла.

(тупає ніжкою)

(після мовчанки)

(крізь зуби)

(Поквапно надівав маску, вуальку на чоло і т. ін., неуважно.)

(Рукою посилає йому поцілунок.)

(вклоняючись)

Вона виходить. Сірано стоїть нерухомо, опустивши очі. Мовчання. Двері праворуч розчиняються. Рагно просуває голову.

Сірано, Рагно, поети, Карбон де Кастель Жалю, гвардійці, юрба і т. ін., потім де Гіш.

(нерухомий)

Рагно робить знак, і його друзі входять. В той самий час у надвірних дверях з’являвться Карбон де Кастель Жалю в одязі капітана гвардії і, побачивши Сірано, широко розмахує руками.

(підводить голову)

(у захваті)

(відступаючи)

(хоче потягти його з собою)

(відходить до дверей і кричить на вулицю громовим голосом)

(надворі)

Шум на вулиці, брязкіт шпаг, тупіт чобіт, що зближається.

(потираючи руки)

(входячи до цукерні)

(у переляку відступаючи)

(до Сірано)

(не знаючи, котрому відповідати)

(входить, підбігає до Сірано)

(з жахом)

(потираючи руки)

(входить, за ним гурт)

Вулиця ва дверима виповнюється народом. Перед цукернею спиняються портшези, карети.

(стиха, усміхаючись, до Сірано)

(швидко)

(кричить надворі)

Натовп удирається до цукерні. Метушня. Радісні вигуки.

(стоячи на столі)

(навкруг Сірано)

(захоплено)

(холодним голосом)

(вражений)

(з каламарем)

(штовхаючи його ліктем)

(підходить)

Рух у юрбі. Всі розступаються. З’являється де Гіш у супроводі офіцерів. Кіжі, Брісайль, ті офіцери, що були з Сірано в кінці першої дії. Кіжі поквапно підійшов до Сірано.

(до Сірано)

Гомін, усі розступаються.

(уклоняючись Сірано)

(уклоняючись)

(тихо до Сірано, що має такий вигляд, ніби не чув нічого)

(здригнувся, випростався, раптом)

(Уси йому настовбурчуються, він розпростує груди.)

(якому Кіжі щось шептав на вухо)

(страшним голосом)

(дивиться на гасконців, що вишикувались навкруг Сірано)

(недбало сівши в фотелі, що приніс йому Рагно)

(вражений)

(Сірано на вухо)

(спокушений, трохи повеселівши)

(увіходить із нанизаними на шпагу капелюшами, оздобленими пір’ям, – пом’ятими, продірявленими)

(сміються)

Сміх затихає.

Ніякове мовчання.

(неголосно, до Сірано, вказуючи йому на капелюші)

(бере шпагу, на яку нанизано капелюші, і скидав їх уклоняючись, до ніг де Гіша)

(підводиться, уривчасто)

(До Сірано з шаленством.)

(на вулиці)

(що опанував себе, з усмішкою)

(з’являється в глибині)

(вклоняючись)

(продовжує свою фразу)

Де Гіш виходить. Видно, як він сідає в портшез. Вельможі віддаляються, перешіптуючись. їх проводжає Ле Бре. Юрба розходиться.

Сірано, Ле Бре, гвардійці, що розташувались за столами обабіч, – їм подають їсти й пити.

(насмішкувато вклоняючись тим, що виходять, не насмілюючись уклонитись йому)

(у розпачі, зводячи руки до неба)

(по мовчанці, беручи Сірано під руку)

(жваво)

Хвилин кілька тому ввійшов Крістіан, що замішався між гвардійців; ті не говорять до нього ні слова; він кінець кінцем сідає до столика, Ліза услуговує йому.

(що сидить за столом у глибині сцени, із склянкою в руці)

Сірано обертається.

(Відходить під руку з Ле Бре. Вони тихо розмовляють.)

(підводиться і йде)

(Спиняється перед столиком Крістіана.)

(підводить голову)

(насмішкувато)

(страшним голосом)

(Тричі з таємничим виглядом прикладає пальця до носа.)

(показує на Сірано, що розмовляє в глибині сцени з Ле Бре )

(підійшов і, не помічений Крістіаном, що розмовляє з попереднім, сів безшумно на стіл за його спиною)

(замогильним голосом, вилазячи з-під стола, куди заліз був на всіх чотирьох)

(кладе Крістіанові руку на плече)

Мовчання. Всі дивляться на Крістіана, оточивши його із схрещеними па грудях руками. Він устає й підходить до Карбона де Кастель Жалю, який, розмовляючи з одпим з офіцерів, удає, ніби нічого не бачить.

(повернувшись і оглядаючи його з голови до ніг)

(Повертається до нього спиною.)

(підходить)

Всі наближаються із своїми дзигликами, розташовуються круг нього, витягаючи шиї. Крістіан верхи на стільці.

Мовчанка. Всі поволі підводяться. З жахом дивляться на Сірано.

Він, вражений, змовкає. Всі ждуть.

(стиха)

(ступаючи крок до Крістіана)

(жваво, спинившись)

(Блідне, червоніє, хоче кинутись на Невільєта.)

(Опановує себе, каже глухим голосом.)

(Продовжує оповідання.)

(З вибухом шаленства в голосі.)

(Звичайним тоном.)

Всі підводяться. Крістіан байдуже хитається на стільці.

(задихаючись)

(витираючи піт з чола)

(підскакуючи до нього)

Всі гасконці кидаються до нього, щоб усе бачити. Дійшовши до Крістіана, він опановує сам себе і веде оповідання далі.

(спалахнувши)

Усі кидаються до дверей.

(закриваючи двері праворуч)

Сірано, Крістіан.

(підбігаючи до нього)

(стискає йому руку)

(дивиться на нього, кладе йому руку на плече)

(дивлячись на Крістіана)

(у розпачі)

(раптово)

(у сп’янінні)

(Отямившись, удаваним голосом.)

(добуваючи з кишені недавно написаного листа)

(Кидається в обійми Сірано. Вони стоять, обнявшись.)

Рагно, дуенья, потім Роксана, Сірано і два пажі.

(підводиться і гукав в одчинене вікно)

(в вікні)

(до Рагно, показуючи йому на двері навпроти)

(манірно)

(Кричить у вікно.)

Голос Роксани

Чути гру на струнних інструментах, що наближаються.

(за кулісами)

(входить з двома пажами, що грають на лютнях)

(іронічно)

(вириває в нього лютню і продовжує музичну фразу)

(з’являється на балконі)

(співаючи на той самий мотив)

(Зникає з балкона.)

(До музикантів.)

(Пажі рушають – він кричить їм услід.)

Сірано звертається до дуеньї.

(виходячи з дому)

(недовірливо)

(Декламує.)

(Тріумфуючи, до Сірано.)

(мимохіть посміхається, задоволений)

(Опановує себе, зневажливо.)

(в захопленні)

(покручує собі вуса)

(скромно)

(переконано)